Мій Христе, приношу Тобі моє смиренне благодарення за те, що полюбив мене та видав себе за мене. Я б мав також полюбити Тебе та видати себе за Тебе. Я б мав зректися себе самого, як Ти зрікся себе; взяти хрест свій та йти слідом за Тобою, як Ти взяв, ідучи за Божественною волею Пресвятої Тройці. Я б мав погубити свою душу ради Тебе та євангелія, як Ти погубив ради мене та євангелія. Мав би, бо я назвався Твоїм учнем, бо живлюся Твоїм Тілом. Але не чиню так. Я хочу спасти свою душу, тобто своє життя, для себе самого. Я хочу себе жаліти і постійно ставити у центр уваги, хочу себе вихваляти та виправдовувати, хочу робити те, що хочу, і не догоджати іншим, словом, хочу спасти своє життя для себе самого.
Не ставити себе у центр уваги, жертвувати себе іншим виглядає мені як те саме, що погубити своє єдине життя. Коли ж задумуюсь про відношення мого земного життя до вічного, то мені виглядає, що я достойний щасливої спасенної вічності тому, що мої діла не свідчать проти мене. Мені здається, що я можу оправдатися ділами на Твоєму суді останнього дня. Бо я чиню принагідно добро, уникаю по можливості зла, стараюсь не дуже порушувати заповіді. І при цьому можу жити, не гублячи свого життя для інших, не зрікаючись радикально себе самого.
Мені справді часто так видається. Але ж Ти не так навчаєш. І не так жив між нами. Ти погубив своє земне життя, щоб дати мені спасіння, а я наївно думаю, що можу спастися, не гублячи себе, а лише поверхово і принагідно чинячи добрі діла. Я наївно думаю, що заслуговую своїми ділами спасіння, дароване Тобою на хресті. Дароване, отже незаслужене. На хресті, отже в цілковитому зреченні себе.
Мій Христе, нехай живу вже не я, а Ти в мені. Нехай причастя Тіла Твого і Крові Твоєї скріпить мене, щоб жити мені вірою в Тебе, а не вірою в мою доброту і заслуги. Нехай я буду з Тобою розп’ятий, а не спасаю своє життя для себе самого і без Тебе. Нехай я розумію, що губити себе, віддаючи життя іншим, живучи для них, а не для себе, означає прийняти спасіння. Нехай я завжди пам’ятаю, що цілий світ не вартує моєї душі, а соромитися Тебе з хрестом Твоїм означає бути осоромленим, коли вдруге прийдеш. Нехай не взрію я смерті, аж поки не побачу могучість Царства Твого у моєму зреченні, моєму хресті, моєму ходінні слідом за Тобою. Амінь.
Марія Ярема
