Читаючи євангельський уривок неділі по Воздвиженні (Мр 8, 34-9, 1), можна легко здивуватись, що це означає, що для того, щоби врятувати своє життя, потрібно ним знехтувати, – чи це означає відкинути його? Якщо так, то чи немає небезпеки перетворитися в бідну цінностями людину, котра хтиво живе сьогоднішнім днем (зрештою саме перед таким життям, як показують нам подальші слова сьогоднішнього Євангелія, Ісус Христос перестерігає своїх учнів). Відкривати глибину цих слів починаємо тоді, коли усвідомлюємо, що без особи Бога вести цей внутрішній діалог та пошук є просто виснажливо та інколи навіть шкідливо.
Мр. 8, 34–9, 1: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною».
Хрест. Зброя нездоланна і твердиня віри. Великий захист, похвала християн, охоронець православних, слава страстотерпців. Незборне забороло світу, пристановище знедоленим, охоронець тих, що в нужді, перемога царів і воїнів охорона та й варварів подолання. Вінець апостолів і вірних спасіння.
Більше матеріалів з архіву Новин, Статей та Життя парафії
