Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресення Твоє славимо.
Хрест Христовий – непоборна перемога. Не поразка, не кінець, не ганьба, а непоборна перемога. Перемога, що здобувається стражданнями, упокоренням, відреченням від своєї волі. Перемога непоборна. Бо що може побороти любов?
Хрест – знамення перемоги і спасіння. Чесному древу Хреста вірно поклоняємось. Але якщо не вміємо нести свій хрест, то як можемо почитати Господній? Якщо дивимося із вдячністю та любов’ю на Хрест Христа, як можемо нарікати на хрест свого життя?
Хрест веде від смерті до воскресення. Хрест не призначений, щоб придавити людину, її вбити, але щоб вознести її, щоб через смерть вона отримала життя. Однак часом стається так, що якимось чином життєвий хрест стає трагічним тягарем, дорогою смерті, вічною поразкою. Як? Стається так тоді, коли людина намагається позбутися хреста, коли залишає його осторонь у гонитві за легким життям, коли хоче увійти у воскресення, не скуштувавши смерти. Але як можна воскреснути, не вмиравши? Як можна перемогти, не беручи участь у змаганні? Як можна бути непоборним без боротьби? Як можна бути Христовим без хреста?
А хрестом нашого життя є наші щоденні і нещоденні болі і турботи, смутки і журби, обов’язки і невдачі. І нема жодного дня, навіть найщасливішого у житті, що був би зовсім вільний від страждання, що був би вільним від хрестоносіння. Але є дні і часи, у які ми відкидаємо хрест і не годимося його брати на себе. І від того відкинення хрест стає нам непосильною ношею, незносним тягарем, поразкою і пригніченням. Але це не природа хреста така. Він ж бо знак спасіння. Це наше відкинення робить посильне непосильним, непоборне – поборним, перемогу – поразкою. Бо якщо мурашка не хоче піднести невідомий тягар, то як знає, що він непосильний? І якщо воїн не хоче перемоги, то як може бути непоборним? І якщо народ очікує поразки, то як може перемогти?
Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, що ним знищив смерть і тління, і святеє воскресення Твоє славимо, що його і нас у мирі сподоби.
Марія Ярема
