Прийдімо, всі народи, поклонімось благословенному дереву, через яке довершено вічну справедливість. Бо той, що на дереві обманув праотця Адама, був переможений хрестом і той, що в неволі тримав царське створіння, зазнав найбільшої поразки. Ось Божою кров’ю змито зміїну отруту і знесено прокляття справедливого засуду – завдяки несправедливому вирокові на Праведника. Бо треба було, щоб дерево деревом оздоровилося та щоб стражданнями непричетного мукам – були знесені муки осудженого за провину при райськім дереві. Тому, Христе Царю, слава Твоєму мудрому провидінню, яким Ти спас усіх, як добрий і чоловіколюбець! (стихира Вечірні).
Прийдімо, всі народи, поклонімось благословенному дереву, через яке довершено вічну справедливість. Прийдімо і поклонімося, бо це Божа справедливість, а не людська довершена на чесному древі Хреста Господнього. Де людська справедливість, якщо Праведник вмирає на древі за грішних? Де людська справедливість, якщо Безвинний несе вину і кару усіх винних? Де та справедливість, якщо беззаконня людей несе на собі аж до смерти хресної Бог і Цар вселенної? Це не людська справедливість, але Божа, вінцем якої є любов.
Бо той, що на дереві обманув праотця Адама, був переможений хрестом і той, що в неволі тримав царське створіння, зазнав найбільшої поразки. Якою великою силою є Хрест Господній, якщо касує давній засуд! Як в одну мить панування древнього змія скасовується і створінню повертається царська гідність? Адже люди уже не є в’язнями аду, а стаються жителями Раю? Бо це не людська справедливість, але Божа, вінцем якої є любов.
Ось Божою кров’ю змито зміїну отруту і знесено прокляття справедливого засуду – завдяки несправедливому вирокові на Праведника. Воістину справедливим був засуд – смерть – для всіх, що вибрали гріх, тобто спротивилися Життю. Воістину несправедливим був вирок Праведникові, що не мав ні єдиного гріха, будучи Життям і життя Подателем. І ось Бог через несправедливий вирок кров’ю, виточеною з многострадального тіла, змиває отруту диявола та людську злобу. Бог скасовує своєю жертвою на Хресному древі справедливий засуд, підкоряючись несправедливому людському вироку. Бо не людська це справедливість, але Божа, вінцем якої є любов.
Бо треба було, щоб дерево деревом оздоровилося та щоб стражданнями непричетного мукам — були знесені муки осудженого за провину при райськім дереві. Гріх через дерево зцілився Хресним древом. І Адам, а в ньому усі ми, що позбавлені вічних неминущих мук хресною мукою Бога, Який, будучи нездатним страждати, страждав, радіємо нині спасінням. Але чому людина споживає солодкі плоди райського дерева, а гіркоту Хреста терпить за неї Бог? І чому людина, що творить страждання, не несе їх, а несе за неї Бог, що ніколи не сотворив жодного страждання? Чому правдивою справедливістю є не людська, але Божа, вінцем якої є любов?
Хрест, якого днесь возносимо і поклоняємося йому, є мірилом справедливості Бога, Який захотів любов’ю, а не нашою справедливістю відплатити нам за гріх. Тому, Христе Царю, слава Твоєму мудрому провидінню, яким Ти спас усіх, як добрий і чоловіколюбець!
Марія Ярема
