У кондаку свята Воздвиження чесного і животворящого Хреста співаємо Господеві: Вознісся Ти на хрест волею Своєю. Новому людові Твоєму, що Твоє ім’я носить, даруй щедроти Твої, Христе Боже. Возвесели силою Твоєю благовірний народ, перемоги на супротивників дай йому, що за посібник має Твоє оружжя миру, непоборну перемогу. Піснеспів відразу акцентує на добровільності жертви Христової: волею своєю Він прийняв Хрест, а не тому, що не міг противитися людській волі юдейської старшини. Іншими словами, Господь, для Якого немає нічого неможливого, серед безлічі можливостей увести людство у воскресіння, добровільно вибрав як засіб спасіння людей саме хресну смерть.
Ствердивши добровільність жертви Господа, кондак переводить співців до прохань, звернених до Розп’ятого: новому людові даруй щедроти; возвесели народ; дай перемоги над супротивниками. Ці прохання виявляють розуміння Хреста Господнього як всесильної зброї проти ворогів.
Люд названий новим, бо йде мова про люд, оновлений таїнством Хрещення – люд, що носить ім’я Христа, звучи себе християнським. Старий люд – той, який припадає перед силами природи та творивом людських рук; новий люд – той, який поклоняється невидимому Богові. Новий люд названий також благовірним народом, тобто народом, який добре (благо) вірить, або, іншими словами, правильно вірить. Супротивники ж, перемогу над якими новий люд просить Господа дати, не є благовірними, тобто не є християнами. Бо не личило би християнам нападати на християн, а окрім того, в кондаку явно підкреслюється, що новим народом є той, який просить про допомогу, на відміну від старого люду – супротивників, які нападають.
Парадоксально, що у цих проханнях про перемогу, зокрема військову перемогу над людьми-супротивниками, християни опираються на Хрест Господній, який звуть оружжям миру. Як оружжя миру може принести перемогу на війні? Або що спільного між чесним і животворящим Хрестом Господнім і людською борнею за землі, права, привілеї і здобич?
Найперше слід зрозуміти, що Хрест для християн є захистом, а не нападом. Хрест є всесильною силою безсильних, які покладаються не на свої сили, а на Розп’ятого. Хрест є непоборною перемогою тих, які перемогли самі себе. Хрест не може бути знаменням, з яким ідуть завойовувати чужі землі, але повинен бути знаменням, з яким віддають своє життя за інших, обороняючи їх від супротивників. Хрест – оружжя миру, бо видом своїм забороняє жорстокість, насильство, гординю і людські амбіції. Хто ж бере у руки хрест як знамення ворожби і ненависті, буде ним не охоронений, а осуджений. Хрест Господній ми повинні мати за посібник миру, а не помсти, оборони, а не нападу, любові, а не ненависті. Інакше ми не можемо називатися новим людом – християнами, а залишаємося старим людом – поклонниками матеріальних речей, що марно носимо ім’я Христа.
Марія Ярема
