Стихи на трипіснці:
Творче неба і землі!
Як Трисвяту пісню від Ангелів,
Трипіснець від людей прийми.
На митаря і фарисея:
По-фарисейськи хто живе, той віддаляється від Церкви;
А ви, смиренні, Христа віднаходите в нутрі своєму.
У цей день з Богом розпочинаємо [Посну] Тріодь, яку багато з наших святих і богоносних отців-поетів, ведених Святим Духом, прекрасно і належним чином склали, наповнивши піснями. Першим придумав трипіснець – вважаю, що на образ Святої і Живоначальної Тройці – великий поет Косьма [1] для Великої седмиці святих Страстей Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, придумавши пісні з короткою назвою кожного дня в акростиху.
Після нього й інші отці, особливо Теодор і Йосиф Студити [2], наслідуючи його приклад, склали богослужбові чинопослідування для інших тижнів Великого посту – спочатку для своєї Студійської обителі; перш за все вони написали трипіснці, а потім, керуючись вказівками отців, склали і упорядкували й інші богослужбові книги.
Оскільки тиждень завершується головним із днів, неділею, яка є і першим, і восьмим, останнім, днем, то першу пісню вони присвятили другому дневі, тобто понеділкові. Відповідно до третього дня, тобто вівторка, – другу пісню; до четвертого, середи, – третю; до п’ятого, четверга, – четверту; до шостого, п’ятниці, – п’яту; до суботи ж – шосту і сьому; восьма ж і дев’ята пісня співаються кожен день. Бо таким чином влаштував божественний Косьма, написавши для Великої Суботи чотирипіснець, хоча згодом, за наказом царя Льва Мудрого [3], він був розширений до повного канону ченцем Марком, єпископом Отрантським.
Книга ця справедливо іменується Тріоддю [4], хоча і не завжди містить трипіснці, – адже вона містить також повні канони, – але, думаю, вона отримала свою назву від того, що трипіснці переважають у ній, або від трипіснців Великої седмиці, які, як написано вище, з’явилися першими. Ідея наших святих отців полягає в тому, щоб цілою книгою Тріоді коротко нагадати всі благодіяння Божі до нас від створення світу здійснені: як ми були Ним створені; як були вигнані з раю радості, відкинувши заповідь, дану нам для вдосконалення; як були відкинуті через заздрість першого в злобі змія і ворога, скинутого за гордість; як перебували відлученими від благодаті і були ведені дияволом; як Син і Слово Боже з милосердя Свого прийняв страждання, прихиливши небеса, зійшовши і оселившись в утробу Діви, ставши заради нас людиною і показавши Своїм життям шлях на Небеса – в першу чергу, смиренням, постом, відкиданням зла та іншими ділами; як Він прийняв страждання і воскрес, і знову зійшов на Небеса, і послав Духа Святого Своїм учням і апостолам; і як вони почали проповідувати Сина Божого, Бога досконалого; і як божественні апостоли, співдіянням благодаті Пресвятого Духа, своєю проповіддю, зібравши всіх святих від землі, знову наповнили вишній світ – відповідно до початкового задуму Творця.
Думка Тріоді і в тому, що перші три тижні: Митаря і Фарисея, Блудного Сина і про Страшний суд (друге пришестя Господнє) – задумані святими отцями як своєрідне повчання, щоб нам налаштуватися і приготуватися до духовних подвигів святого посту, залишивши скверні гріховні навички.
Перш за все, в першу підготовчу седмицю отці пропонують нам притчу про митаря і фарисея. Подібно (це) до того, як ті, що йдуть на війну, спочатку проходять навчання під керівництвом воєначальників, щоб очистивши і відточивши зброю, і все інше гарненько підготувавши, усунувши всі перешкоди, ретельно озброїтися для бою і подбати про все необхідне. Ще перед битвою воєводи багаторазово повторюють їм бойові гасла, притчі, розповіді, розпалюють в них бойовий дух, а всякі лінощі, острах, зневіру та інше зло відганяють. Так і божественні отці сповіщають прийдешню в пості битву з демонами, щоб нам звільнитися від прийнятих в нашу душу пристрастей та отрути, що за довгий час там нагромадилася, а потім постаратися придбати ті з чеснот, яких не маємо, і таким чином, будучи готовими, у всеозброєнні, приступити до посних подвигів.
Оскільки головна зброя для завоювання чесноти – це покаяння і смирення, а перешкода славному смиренню – гордість і звеличування, то отці насамперед пропонують нам для роздумів нинішню притчу з Божественного Євангелія. Приклад фарисея закликає позбутися пристрасті гордості і зарозумілості, приклад митаря – придбати протилежні цій пристрасті – покаяння і смирення. Гординя, гордовитість – головна і найгірша пристрасть, бо саме через неї впав з неба диявол, що був колись світлою зорею, а став мрячною темрявою. Через цю ж пристрасть наш родоначальник Адам був вигнаний з райського саду. Таким чином, цими прикладами святі вчать не величатися своїми чеснотами, не ворогувати з ближнім, але завжди зберігати смиренність: бо Господь гордим противиться, а смиренним дає благодать. Краще бути грішником і каятися, ніж бути праведником і звеличуватися. «Кажу вам, – сказав Господь, – що митар повернувся до дому свого більш виправданий, аніж фарисей». Ця притча закликає не величатися нікому, хоча б і був доброчесним, але завжди упокорятися і всією душею молитися Богу, хоча б і впав в глибину бід, – бо спасення недалеко. Адже митар – це збирач податків, який вельми неправедним чином наживав собі багатство. «Фарисей» же означає такий собі «відокремлений або відлучений» і той, який перевершує інших знанням закону. «Саддукей» походить від слова «саддок», тобто «праведний», бо «седекія» означає «правда». У древніх євреїв було три релігійні течії: єссеї, фарисеї і саддукеї, які не вірять ані у воскресення, ані в Ангела, ані в Духа.
Молитвами всіх Твоїх святих піснетворців, Христе Боже наш, помилуй нас. Амінь.
[1] Преподобний Косьма, єпископ Маюмський († бл. 787 р, пам’ять 12 жовтня), автор канонів на Успення Богоматері, Воздвиження, Стрітення, Богоявлення, Преображення, П’ятдесятницю і Вхід Господній в Єрусалим. Також автор трипіснців на перші дні Страсної седмиці, канону на Великий Четвер, чотирипіснця на Велику Суботу та багатьох інших.
[2] Теодор і Йосиф Студити – рідні брати.
Преподобний Теодор Студит – ігумен Студійський († 826 р, пам’ять 26 січня, 11 листопада). Передання приписує йому складання Посної Тріоді (канон в суботу М’ясопусну і Сиропусну, чотирипіснці 2, 3, 4 і 5 суботи Великого посту і 35 трипіснців з Посної Тріоді, численні стихири, особливо Богородичні, в багатьох канонах, які їх до цього не мали).
Святитель Йосиф Студит – архиєпископ Солунський († бл. 830 р, пам’ять 26 січня). Брав участь у доповненні піснеспівів Посної Тріоді. Йому приписується канон в Неділю Блудного сина, чотирипіснці на Седмиці Великого посту і трипіснці Сиропусної седмиці.
[3] Лев VI, Мудрий – Візантійський імператор (886–911), відомий також як автор т. зв. євангельських стихир в неділю на Утрені
[4] Тріодіон (грец.) – Трипіснець.
