Неділя 30-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Колосян 3,12-16
12. Вдягніться, отже, як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість, 13. терплячи один одного й прощаючи одне одному взаємно, коли б хтось мав на кого скаргу. Так, як Господь простив вам, чиніть і ви так само. 14. А над усе будьте в любові, що є зв’язок досконалости, 15. і нехай панує в серцях ваших мир Христовий, до якого ви були покликані, в одному тілі, та й будьте вдячні. 16. Слово Христове нехай у вас перебуває щедро: навчайтесь у всякій мудрості й напоумлюйте одні одних, співаючи Богові з подякою від свого серця псалми, гимни та духовні пісні.
У читанні Апостола тридцятої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо настанови Св. Павла щодо християнського життя. Апостол продовжує тему «зодягання» у Христа. Вдягніться, – каже, – як вибрані Божі, святі й любі, у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість. Оскільки християни є вибраними Божими, святими і любими, то їм належить справді свідчити свою Богообраність та святість, а таким їх свідченням буде вияв спочутливого серця, доброти, лагідності, довготерпеливості, а також терпеливість щодо інших та прощення. Апостол Павло вслід за Христом навчає прощати, як і Господь кожному з нас прощає. Вершиною «зодягання» у Христа є любов, вона ж і «зв’язок досконалості». Ніяка чеснота не є як любов, ніщо не єднає так досконало як любов. Християни покликані жити у любові, а також жити в мирі Христовому, адже вони творять одне Тіло Христове – Його Церкву. У тілі неможе бути незгоди, бо тоді воно не зможе існувати, але досконала гармонія дозволяє тілові жити і розвиватись. Поза тим християни покликані жити у вдячності, а не в наріканні. Мають дозволяти своїм життям, щоби Слово Боже перебувало в них і то перебувало щедро, а не сповидно і маргінально. Повинні навчатися у мудрості і навчати інших, напоумляючи їх, а не зносячиь над ними. Покликані радіти і вдячно співати Богові.
Апостол Павло таким чином у Посланні до колосян виявляє образ правдивого християнина: спочутливого, доброго, смиренного, лагідного, довготерпеливого, терплячого, вміючого прощати, люблячого, живучого у мирі, вдячного, мудрого, уміщаючого у собі Слово Боже. Якщо ж християнин є неспочутливий і недобрий, несмиренний і нелагідний, недовготерпеливий і нетерплячий, він не є зодягненим у Христа. Якщо християнин не прощає і не просить прощення, не любить і не дозволяє себе любити, не є вдячним і не вміщає у собі Слово Боже, він не одягнувся у Христа. А якщо християнин не зодягнений у Христа, чи є він тоді християнином? Якщо Христос не є для нього одінням, тоді ким є Христос? Принагідною особою у житті, випадковим персонажем, тимчасовим Божеством? І в що ж тоді зодягається християнин? У славу і грошолюбство, у марноту і суєту, у минущість і тлінність? Якщо так, то він не є насправді послідовником Христа, а лише носить Його ім’я. І то недостойно носить. На суд носить, а не на оправдання.
Християнин покликаний зодягнутися у Христа і стати новим творінням. Якщо ж ні, то залишається старою людиною і не є послідовником Христа, а лише формальним носієм Його святого ім’я.
Марія Ярема
