Неділя 16-та по Зісланні Святого Духа. Друге послання Апостола Павла до Коринтян 6,1-10
1. Як співробітники, ми закликаємо вас, щоб благодаті Божої не приймати марно. 2. Бо каже: «Сприятливого часу я вислухав тебе, і в день спасіння я допоміг тобі. Ось тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння». 3. Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; 4. але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, 5. під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, 6. у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, 7. у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, 8. у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві, 9. як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті; 10. як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо.
У Святій Літургії шістнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо у першому читанні заклик до правдивого служіння Богові. Таке служіння повинне бути настільки досконалим, щоб нікому не давати нагоди до спотикання, тобто до гріха. Бо давати нагоду до гріха є виставлянням апостольського служіння на глум, каже Апостол Павло. А далі описує детальніше, що ж означає правдиво служити Богові і не давати нагоди до гріха: означає бути терпеливим, зносити скорботи і нужди, тісноту і удари, темниці і заколоти, труди та неспання, постити і жити у чистоті, пізнавати і довготерпіти, бути лагідним і сповненим Святого Духа, любити і нести слово правди, сповнюватися силою Божою і справедливістю. А з іншої сторони таке служіння означає вміти приймати і славу, і безчестя, і наклепи, і похвалу. Означає вміти, несучи лише правду, бути сприйнятим людьми за обманця. Означає вміти залишатися незнаним для людей, будучи надто знаним Богові. Означає вміти вмирати для світу, вміти вмирати за Бога, живучи вічно. Означає приймати покарання від людей та смутки, залишаючись живим і завжди веселим. Означає навчитися бути бідним у світі, маючи великі скарби духовні для збагачення світу. Означає нічого не мати з дібр земних, а водночас усе посідати, маючи Бога.
Образ правдивого слуги Господнього, змальований Апостолом Павлом, залишається і завжди залишиться чинним. Проте якщо поглянути на сучасне християнство, нерідко важко буде знайти «слуг Божих»: тих, які підпадають під опис шостої глави другого Послання до коринтян. Християни натомість зазвичай нічим не відрізняються від представників інших релігій чи атеїстів. Більшість з них, як і усі інші люди, вміють зносити кривду, але й вміють за неї мститися, вміють бути терпеливими, але й вміють бути нетерплячими, вміють зносити удари, але вміють і самі ударяти, вміють трудитися, але вміють і жити у лінощах та байдужості, вміють постити, а вміють і не дотримуватися посту, вміють жити у чистоті, а вміють і нехтувати чистотою. Усе залежить від обставин. Від ситуації. Від бажання. Від інших. Християни вкрай рідко вміють бути осміяними як обманці, зате вміють знеславити іншого. Вкрай рідко вміють бути незнаними, якщо можна бути знаними. Вкрай рідко вміють бути завжди веселими. Рідко вміють бути бідними та нічого не мати. Рідко вміють приймати незаслужену кару та вмирати за Христа.
Св. Апостол Павло на початку цього уривку називає себе співробітником. Співробітником чого? Божої благодаті. І закликає не приймати марно цю благодать. А благодать була дана усім нам, християнам, у Святих Тайнах. Чи не марно ми її прийняли? Якщо серед нас так мало тих, які вміють правдиво і глибинно служити Богові, то чи не марнуємо ми Божу благодать? Чи не виставляємо на глум наше служіння?
Сьогодні день спасіння, сьогодні час сприятливий, щоб служити Богові. Правдиво. Не так як більшість християн. Не марнуючи благодать.
Марія Ярема
