Євангельське читання шістнадцятої неділі по Зісланні Святого Духа представляє нам притчу про таланти (Мт 25, 14-30). Ця притча поміщена в Євангелії одразу після притчі про десять дів та безпосередньо перед описом загального суду. Отже можемо розуміти, що притча про таланти містить есхатологічний вимір, тобто говорить нам про обрахунок Пана зі слугами наприкінці віків.
Як у притчі про десять дів було п’ять мудрих і п’ять немудрих дів, а в описі загального суду були вівці і барани, так у притчі цієї неділі є добрі слуги і лукавий.
«У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим», – каже Пан двом першим слугам, а останньому: «Лукавий слуго і лінивий! Ти знав…, тож треба було тобі…». Що означає бути вірним у малому? Доволі часто можна у людському житті почути виправдання на кшталт: «Якби я мав, чим ділитись, я б обов’язково поділився», «якби в мене самого були кошти, я б їх віддав», «якби я мав здоров’я, я б допоміг», «якби я мав такі можливості, як інші, я б ними скористався по правді», «якби я мав так багато талантів, я б їх не змарнував», «якби від мене щось залежало, я би зробив…» і т.д. Таких виправдань ми багато чуємо, а ще більше придумуємо самі на свій захист. А Господь каже дуже виразно: «У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим». Якщо ми не вміємо бути вірні у малому, то як можемо осягнути велике? Якщо ми не вміємо ділитись тим малим, що маємо, то як можна нам довірити велике? Якщо ми можемо занедбати те мале, що маємо, то як не занедбаємо великого, яке потребує ще більше праці, ще більше зусиль? Іншими словами, той, хто є вірним у малому, стане великим. Той, хто виправдовує власне лінивство, як євангельський лукавий слуга, натомість завжди матиме безліч аргументів, чому він не зробив того чи іншого, але аж ніяк не ввійде в радість Пана свого.
Бути вірним у малому, використовувати усі Богом дані таланти, служачи у правді Господеві і ближньому, означає придбати інших п’ять чи два, чи бодай один талант, в залежності від здібності. Виправдовувати свою бездіяльність обставинами, невмінням, страхом, означає закопати талант у землю чи навіть закопати два або й п’ять талантів. Мусимо однак бути певні, що прийде час обрахунку. І тоді жодні оправдання не будуть оправдальними, а жоден талант, даний у житті, не лишиться забутий.
Марія Ярема
