Субота, 28 травня 2022 року
День другий – «Святий Дух – Утішитель» (Єв. від Івана 14, 10–21).
Роздуми другого дня Декади. Сучасна людина сильно переймається тим, як до неї ставляться інші люди. А християнин іде за Христом і не переживає, що про нього думає світ. Коли гріхи опановують людину, вона хоче, щоб Бога не було взагалі. Гріх для неї є спочатку невидимим, а потім він стає явним рабським ярмом. Він паралізує людей, руйнує сім’ї та спільноти, сварить між собою цілі народи і робить їх ворогами. Гріх стає звичкою, яку дуже важко викоренити і якої годі позбутися. Коли ж Дух Святий наповнює людське серце, то очі починають бачити по-новому. У людині відбуваються глибокі зміни. Бог для неї перестає бути ворогом, а стає Світлом. Він заради людини пожертвував власним Сином. Те, чого Господь бажає, тепер стає доброю волею людини. Ісус каже: «Якщо любите Мене, то Мої заповіді берегтимете» (Ів. 14, 15). Відтепер людина – вже не раб, а син або дочка, і під натхненням Святого Духа людина може звернутися до Господа словами «Авва, Отче!» (Рм. 8, 15), глибоко переконана, що вона є дитиною самого Бога. Ось що означає бути народженим від Духа Святого. До цього запрошує нас свята Церква, і цією радістю людина ділиться з іншими людьми.
Роздуми в час війни. Війна має кілька різних фронтів: на передовій стоять захисники та захисниці із зброєю в руках, на молитовній сторожі стоїть Христова Церква, а в тилу невтомно трудяться волонтери, лікарі, працівники інфраструктури та всі ті, хто забезпечує життєдіяльність країни у складні часи випробувань. Проте гинуть переважно на фронті. Тому найважче переносити біль втрати воїнів членам їхніх сімей: батькам, дружинам, чоловікам і дітям, а також родичам і близьким друзям. Часом порожнеча, часом розчарування, часом бунт, а часом просто невизначеність наповнюють серця рідних і близьких полеглих військових. Але вони знають, що жертва воїнів, їхній дорогих і найрідніших людей, не даремна, і вірять, що зустрінуться з ними в Царстві Небесному, адже всі, що є з Христом чи поснули смертю з любові до Господа або свого ближнього чи як мученики, замордовані у своїх домівках або в окопах, із Христом оживуть у людському тілі, вже звільненому від тління смерті. Тому просимо Божого Духа, щоб порожнеча, розчарування, бунт і невизначеність членів сімей воїнів якнайшвидше перетворилися на свідчення сили людського духу, слави України і Божої правди.
Молитовний намір: За сім’ї військових – батьків, дружин та дітей, зокрема тих, що втратили рідних на війні, щоб Святий Дух утішив їхні серця та зцілював їхні рани.
