Не бачити смерти, доки не побачити Господа. Таке було звіщено праведному Симеонові. І він побачив Господа, і увірував, і прославив Його. Як праведному старцеві так і нам обіцяно не бачити смерти, не зустрівши Бога у житті. Адже Христос – Світло, «що просвітлює кожну людину» (Йо, 1, 9). А отже, кожного з нас просвітлює Його споконвічне світло. Але чи бачимо ми Його? Чи натомість не вміємо впізнати, як не впізнав Його світ, який Ним виник (пор. Йо 1, 10)? Симеон побачив і впізнав. І відійшов у мирі за Господнім словом. Ми ж, дивлячись, не бачимо і впізнаючи, не впізнаємо. І відходимо з життя не в мирі, а в суєті, не в світлі, а в мряці.
Не бачити смерти, доки не побачити Господа. Превелика і свята обітниця. Дарована усім нам на спасіння. Але, щоб впізнати Господа, потрібно Його шукати, за Ним тужити, Його любити. Бо інакше годі нам Його впізнати. Годі прийняти Його світло на просвіту нашого життя.
Владико Господи, Ти єдинородне Твоє Слово послав у світ, народжене від Чистої Діви, Яке живе під законом, щоб викупити підзаконних, і Духом явив Його старцю Симеону, що благовістив прихід, Сам і нас недостойних рабів Твоїх благослови Твоїм сяйвом, і прийми наше моління, як прийняв Ти сповідання пророчиці Анни, і сподоби нас душевними обіймами невпинно обіймати втілене Твоє Слово, і Пресвятим Духом бути освяченим храмом, щоб в нас прославилося Дивовижне і Прославлене ім’я Єдинородного Сина Твого і Животворящого Твого Духа, нині і повсякчас і на віки віків (із Заамвонної молитви свята).
Марія Ярема
