Шостого місяця посланий був з Неба Гавриїл Архангел благовістити Діві зачаття і, прийшовши в Назарет, роздумував у собі, чудові дивуючись: «О, як Неосяжний, що перебуває в Вишніх, – од Діви народжується? Той, Хто має за престол Небо і за підніжжя землю – в утробі вміщається дівичій? Той, на Кого шестикрилі й многоокі дивитися не можуть – по слову єдиному од Неї воплотитися благоволив; Слово Боже – Той, Хто тут являється!»
І представ безплотний під покрівлею Йосифа, здивований красотою дівицтва Пречистої, і раду предвічну відкриваючи Отроковиці, вітав Її та звіщав: «Радуйся, Мати Діво, що мужа не знала! Не дивуйся незвичайній моїй появі і не страхайся, бо я Архангел.
Колись змій обманув Єву, а я нині благовістую Тобі радість, бо Ти, Пречиста, не зазнаєш тлінности і породиш Господа. Радуйся, благословенна, Господь з Тобою! Радуйся, вмістилище невмістимого Єства, якого небо не помістило, а лоно Твоє помістить, Благословенна! Радуйся, святе Адамове визволення і Євине спасіння – радосте світу і щастя роду нашого. Радуйся, Земле незасіяна; радуйся, Купино неопалима; радуйся, Глибино непроглядна; радуйся, Мосте, що на Небеса переводиш, і Ліствице недосяжна, яку Яків видів; радуйся, Божественний Сосуде манни; радуйся, Звільнення від прокляття; Радуйся, вівтарю вогненний, славніший від отого чотириликого! Радуйся, престоле Царя небесного! Радуйся, горо неторканна! Радуйся, захисте всечесний, в Тобі бо тілесно поселилась вся повнота Божества – благоволінням споконвічного Отця та співдіянням Всесвятого Духа! Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!»
«Являєшся мені як людина», – говорить Нетлінна Отроковиця до Архангела: «І як же віщаєш слова надлюдські? Бо сказав єси, що буде Бог зо мною і вселиться в утробу мою. І як же стану я, скажи мені, краєм безкрайнім і місцем священним Того, Хто над Херувимами? Не мани мене оманою, бо не пізнала я насолоди, не посвячена я в тайну подружжя, як же зможу я Дитя родити?»
«Там, де хоче Бог, перемагається порядок природи», – говорить безплотний: «І те, що понад людину, сподіюється. Моїм віруй істинним словам, Всесвята Пренепорочная».
Вона ж воскликнула: «Хай станеться зо мною нині по слову твоєму, і народжу Безплотного, що плоть од мене прийме, щоб Він через це з’єднання привів людину до первісного достоїства, як Єдиний Сильний».
Нехай веселиться небо і земля нехай радіє, бо Син споконвічний, співбезпочатковий і співпрестольний з Отцем, щедрий на чоловіколюбну милість, Отчим благоволінням і задумом прийняв стан приниження та поселився в дівиче лоно. О, чудо! Бог – у людині! Невмістимий – у лоні, Бездітній – у часі! І ще щось найславніше: бо і зачаття безсіменне, і вивищення невимовне, і таїнство велике.
