Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Св. Архистра. Михаїла

arhystratyg myhajil

Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 203 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Yoan DamaskynДревній ворог, який уражається братолюбством, роздирається вірою, умертвляється сподіванням, перемагається милосердям, вселив деяким дивну і богопротивну думку, ніби всі богоугодні справи, що здійснюються по смерті, не приносять ніякої користі для померлих. «У Писанні, – кажуть, – сказано: Кожний прийме згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле (пор. 2 Кор 5, 10). Що посіє людина, те й жатиме (пор. Гал 6, 7). В аді хто Тебе возхвалить? (пор. Пс 6, 6)». А ми скажемо таким мудрецям: Дослідіть і зрозумійте, що страшні погрози Владики всіх, але невимовне і чоловіколюбство Боже; страшні осуди, але і нескінченне море щедрот Господніх. Дивіться: Святе Письмо каже, що Юда Макавей за гріх кожного з полеглих у битві приніс очисну жертву Господеві, готовому до помилування, і тим явив велике благочестя і братолюбство своє (2 Мак 12, 43-45), тому і Святе Письмо прославляє Юду Макавея, як за інші діяння його, так щонайпаче за це.

А таїнники і самовидці Слова не без причини, не марно і не без користи встановили при страшних, пречистих і животворящих Тайнах звершувати поминання про вірних усопших, – що від кінця до кінця землі владична апостольська і соборна Церква дотримує твердо з того часу аж досі й до кінця світу дотримувати буде.

Тому-то високий споглядач речей божественних, святий Діонісій, в таїнственному спогляданні про усопших, каже, що «і в цьому житті, а не тільки по смерті, молитви дієві для тих, які гідні святих молитов, тобто для віруючих (а вираз «не тільки», без сумніву, тут має прийматися в такому ж значенні як «тим більше»). Молитва просить у Божественної благости відпущення гріхів, вчинених покійними по немочі людській, про поселення померлих у країні живих – в місці, від якого віддалена всяка скорбота, печаль і зітхання – щоб Божественна могутність по благості Своїй знехтувала нечистоти, якими були сповнені усопші по немочі людській: бо ніхто не є чистий від скверни». Золотослівний Йоан також вчить: «Якщо язичники разом з вмираючими спалюють їх маєток, то скільки більше ти, віруючий, разом з віруючим повинен роздати його маєток не для того, щоб той перетворилося на попіл, подібно до того (що спалюють), але щоб через нього доставити велику славу покійному; і якщо померлий був грішник, то щоб Бог відпустив йому гріхи, а якщо праведник, щоб збільшив нагороди... Постараємося ж надавати через милостині і приношення допомогу, наскільки можемо, тим, що відійшли, і це для них вельми спасенне, приносить велику користь, бо інакше марно і нерозважливо було би встановлено і Церкві Божій передано від премудрих апостолів, щоб священик при страшних Тайнах приносив молитву за спочилих у вірі, якби святі апостоли не знали, що від цього станеться велика користь, велике благо». Згідно з цим також говорить і премудрий Григорій Нісський: «Нічого без міркування, нічого марного не передано від учнів Христових і не прийнято Вселенською Церквою; але вельми богоугодне й дуже корисне діло при божественному і преславному Таїнстві – здійснювати поминання тих, що померли в правій вірі». Що ж стосується висловів: Бо Ти воздаєш кожному згідно з його ділами (Пс 62 (61), 13); що посіє людина, те й жатиме (пор. Гал 6, 7) і сим подібних, то, без сумніву, вони відносяться страшного суду, що має прийти, і кінця світу, бо тоді не буде місця ніякій допомозі і всяке моління залишиться недійсним (тоді де будуть бідні? Де священнослужителі? Де милостині? Де доброчинність)?

Отже, перше, ніж настане страшний час, будемо допомагати один одному і приносити жертви братолюбства Богові, що милосердиться над душами. Чоловіколюбний Господь благоволить виконувати спасенні прохання свого творіння і особливо схиляється не тоді, коли хто-небудь подвизається заради спасіння лише своєї власної душі, але коли робить се і заради ближнього: бо через це земнородний восходить до богоуподібнення (просячи дарів для інших як милості для себе самого), виконує міру досконалої любові, отримує звідси блаженство та разом з душею ближнього і для власної душі робить превелике добро. Великий подвижник і чудотворець Макарій, задавши питання сухому черепу, дізнався все відносно стану усопших. Між іншим, він запитав: «Невже ви ніколи не відчуваєте ніякої розради (так як святий звичайно здійснював молитви за покійних, то і бажав знати, чи служать молитви на користь)?» Господь, що милосердиться над душами, захотівши відкрити це і запевнити раба свого, вдихнув слово істини висохлому черепу: «Коли, – відповідав череп, – ти приносиш молитви за мертвих, то ми відчуваємо певну розраду». Інший з богоносних отців мав учня, що жив в недбалості, і коли сей був застигнутий смертю, то Господь після вознесених старцем молитов показав йому отрока, подібного багатієві (про що йдеться в притчі про Лазаря), палаючим у вогні до шиї. Коли старець багато сумував про се і слізно молився Богу, то Господь показав йому отрока, стоячого у вогні по пояс; потім, коли святий до трудів додав ще нові труди, Бог у видінні старцеві явив отрока вільним і абсолютно вилученим з вогню. Але хто може обчислити всі свідоцтва, що містяться в життєписах святих мужів, які ясно показують, що і по смерті приносять щонайбільшу користь покійним звершувані за них молитви, Літургії і роздавання милостині, – що те, що позичене Богу, не гине, а винагороджується від Нього з найбільшою користю?.. А що стосується слів пророчих: В аді хто Тебе возхвалить? – то ми вже сказали, що страшні погрози Всевишнього, проте їх перемагає невимовне чоловіколюбство Господнє. І після того як пророк прорік оці слова, було вознесено хвалу в аді – хвалу тих, які під час спасенного зішестя Господа увірували там (бо ж Життєдавець спас не всіх взагалі, а тих, що і там увірували). Ми говоримо це, втім, не в спростування пророцтва, а для того саме, щоб показати, що преблагий Господь перемагається Своєю чоловіколюбністю. Так, хоча і було передбачено: Ніневія буде зруйнована (Йона 3, 4), проте Ніневія не була зруйнована і добротою був переможений суд. Також Єзекії Господь говорить: Упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити (Іс 38, 1), але Єзекія не помер. І про Ахава було сказано: Я наведу на тебе лихо; між тим Господь не навів зла, а сказав: Чи ти бачив, як Ахав упокоривсь передо мною? За те, що він упокоривсь передо мною, не наведу лиха за його життя (1 Цар 21, 21. 29). Так і завжди благістю перемагатиметься засудження навіть до останнього воздаяння, коли не буде часу для допомоги, і людина залишиться тільки з одним тягарем своїм. Але тепер – час купівлі, час праць і блаженний той, хто не слабшає, що не знемагає упованням; щонайпаче блаженний той, хто трудиться і за себе, і за ближнього.

Господу то особливо і приємно, щоб кожен намагався допомагати ближньому; Милосердний того і хоче, щоб кожен благотворив іншому і в житті, і по смерті. Інакше Господь не дав би нам змоги здійснювати поминання покійних при безкровному жертвоприношенні, також звершувати служби трьох, дев’яти, сорока днів і річної пам’яті, що без жодної суперечки соборна і апостольська Церква та її благочестиві чада дотримують непохитно і безсумнівно. Якби це було справою непотрібною і марною, то з числа багатьох богоносних отців і вчителів кому-небудь спало б на думку розсіяти обман; між тим не тільки жоден з них і не подумав про знищення сього звичаю, а навпаки, всі стверджували його. До сказаного додамо таке оповідання. Святий Григорій Двоєслов (з яким, за переказами, під час Літургії співслужив небесний ангел) одного разу приніс усердну молитву Господеві, що милосердиться над душами, про відпущення гріхів царя Траяна; негайно до нього прийшов від Бога наступний глас: «Молитву твою я вислухав і Траяну дарую відпущення гріхів; але ти надалі не принось Мені молитов за нечестивих (Траян був причиною лютої смерті багатьох мучеників)» ... Воістину, дивний Ти, Владико, і дивні діла Твої. Ми славимо невимовне Твоє милосердя, бо Ти завжди подаєш можливість рабам Твоїм свідчити своє братолюбство і тверде уповання на Тебе. Ти через рабів Твоїх навчив нас подавати милостині один за одного, приносити жертви та молитви і при тому не марно і не без користи. Ти, Багатомилостивий, всім за принесене на славу Твою воздаєш особливу нагороду і ніщо здійснюване в ім’я Твоє не буває марно... Та нехай же не засумнівається ніхто, брати й отці, що все, принесене Богові з вірою, отримує многократне воздаяння і для того, ким приноситься, і для тих, за кого приноситься. Справді, якщо хто-небудь хоче помазати хворого миром або священним єлеєм, то спершу робиться причасним до помазання сам (тобто той, хто помазує), а потім помазує недужого: так точно всякий, хто подвизається за спасіння ближнього, спершу отримує користь сам, потім приносить її ближньому: бо не є неправосудним Бог, щоб забути діла, за словом Божественного Апостола. Великий Атанасій у слові про усопших говорить наступне: «Той, хто приносить жертву за покійного, повинен мати в думках те ж, що і той, хто має малолітнього сина слабкого та немічного і з вірою приносить за нього в храм Божий свічки і фіміам з єлеєм: все це спалює за отрока батько, а не сам юнак тримає і приносить (як буває з запереченнями і обітницями при Божественному відродженні [Хрещенні]). Також має уявляти собі, що і покійний сам тримає та приносить свічки, єлей і всі дари, принесені для порятунку його; і таким чином благодаттю Божою не суєтними будуть зусилля до досягнення того, до чого він прагне з вірою, так як благослівні Апостоли, освячені учителі і духовні отці боговгодно встановили Літургії, молитви і річні спогади про померлих – звичай, який поширюється від сходу сонця до заходу, на півночі і півдні на честь і славу Господа владарюючих і Царя над царями».

Але, заперечить противник: «Якщо це правда, то всі спасуться, і ніхто не позбудеться блаженства». Нехай так. О, якби це здійснилося! Сього то жадає і хоче, з сього то і радіє, і веселиться Преблагий Господь, щоб ніхто не позбувся Божественних дарів Його. Невже ангелам він приготував нагороди і вінці? Невже для порятунку небесних духів Він став людиною? Невже ангелам Він скаже: Прийдіть..., наслідуйте приготоване вам Царство? Чи не для людини все це приготував Господь, за яку і постраждав? А хто, вчинивши бенкет і скликавши друзів, не побажає, щоб вони всі прийшли і наситилися благ його (інакше для чого приготовляти бенкет, як не для того, щоб пригостити друзів своїх)? І якщо ми про це тільки піклуємося, то що потрібно сказати про великодаровитого, Всеблагого і чоловіколюбного Бога, Який, роздаючи і подаючи, радіє і веселиться більш, ніж той, хто приймає і набуває собі найбільше спасіння?.. Отже, хто сумнівається у вищесказаному, той нехай помітить наступне. Кожна людина, яка мала у собі малу закваску чеснот, але не встигла перетворити її на хліб (бо ж, не дивлячись на своє бажання, не могла зробити цього і понад сподівання була раптово знайдена кончиною), не буде забута праведним Суддею, але Господь по смерті її порушить родичів і друзів її та схилить душі їх до надання допомоги спочилому, до винагородження опущень померлого. А тому, хто вів життя порочне, нітрохи не піклуючись про душу і в такому стані був знайдений кончиною, тому ніхто не простягне руки допомоги – ні родичі, ні друзі: оскільки Бог не зглянеться на нього. Тому-то благослівний Златоуст повчає: «Якщо ти в житті не встиг всього упорядкувати щодо спасіння душі твоєї, то принаймні при кончині заповідуй твоїм родичам, щоб вони по смерті перепровадили до тебе твій маєток і надали тобі допомогу добрими справами, тобто, милостинею і приношеннями. Таким чином ти вже й тут примиришся з Спасителем»... Але хто-небудь скаже про дивних і бідних, які не мають у себе родичів, які після подбали б про них, і не можуть залишити частки на звершення Літургії та милостині: «Що ж (скаже хтось) повинні робити ці? Невже за те, що вони бідні, зневажені і не мають таких, які потурбувалися б про них, вони позбудуться спасіння? Невже Бог буде настільки неправосудним, що тому, що має, дасть, а незаможному не дасть нічого?» Нехай замовкне кожен, хто творить такий несправедливий висновок. Правосудним є Владика або, краще і правильніше сказати, Він-то і є сама Правда, Мудрість, Добрість, Сила. Тому то, як праведний, Він воздасть незаможному з надлишком; як премудрий, Він доставить способи до винагороди опущень; як всемогутній, Він розтрощить міцного і зміцнить безсиле: як благий, Він спасе творіння рук Своїх, виключаючи тільки тих, які явно належать до числа відкинених, що зневажили праву віру.

Постараймося ж всіляко, щоби в страшний і жахливий день другого пришестя Господнього приснопам’ятні не докорили нам за нехтування про них, щонайпаче ті з нас, яким вони довірили піклування про їхнє майно і залишили його. І нехай не думає хтось, що на тому страшному зібранні ми не впізнаємо один одного: як діяння всіх тоді будуть відкриті, так і особи будуть всім знайомі, поки сповниться останнє розлучення всіх. Горе тоді буде всім стоячим по лівиці. Але блаженні і преблаженні ті, котрих Господь поставить по правиці, і які почують благословенний глас.

Нехай всі ми, що бережемо православну віру, сподобимося почути сей глас і насититися всіх благ, краси яких око смертних не бачило, вухо не чуло, серце не помислило. Нехай буде се, Господи Життєдавче, молитвами Всесвятої Матері Твоєї і безтілесних та преславних Твоїх духів, і всіх Святих Твоїх, що від віку Тобі вгодили. Амінь.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia