Вам відомо, яка велика радість, і яке багаточисленне буває зібрання народу в той день, коли святкують народження царя земного. Як вожді і начальники, так всі воїни, одягнувшись у шовкові одежі, підперезані дорогими, золотом сяючими, поясами, поспішають тоді в блискучій пишноті постати перед своїм царем. Бо вони знають, що радість царя збільшиться, коли він побачить особливу красу їх оздоблення, і що він тим більше веселитиметься, чим більше вони виявлять старання під час його торжества (цар, як людина, не дивиться на серце і судить про відношення до себе по одній лише зовнішності: і тому, хто більше любить царя, той і одягається тоді в ясновельможні одежі).

Слово Бога, Бог, Син Божий, Який споконвіку був у Бога, через Нього все повстало і без Нього ніщо не повстало (пор. Йо 1,1-3), вочоловічився для спасіння людини від вічної смерті і так без применшення величі схилив Себе до сприйняття нашої нікчемності, так що [завжди] залишаючись тим, чим Він був, і приймаючи в Себе те, чим не був, поєднав в Собі істинний образ раба (пор. Флп 2,7) з тим образом, у якому Він дорівнює Богу Отцю; і таким союзом з’єднав обидві природи, таким чином, що прославлення не вичерпало нижчу з них і приєднання не умалило вишньої. Тому оскільки не були пошкоджені властивості обох природ, які в одній Особі зійшлися, то велич сприймає неславу, сила – немічність, безсмертя – смертність; заради нашого відкуплення непорушна природа з’єднується з природою, схильною до страждань, і Бог Істинний і людина істинна поєднуються в єдності Господа Ісуса Христа так, що Він, єдиний Посередник між Богом і людьми (1 Тм 2,5), зцілюючи нас, міг померти як людина і воскреснути як Бог. Отже, Народження Спасителя аніскільки не порушило непорочності Діви, бо сторожем цнотливості стало народження Істини.

1. «І сталося, – сказано, – тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли, – сказано, – всі записатися, кожний у своє місто» (Лк 2, 1-3). Якщо ми подивимося окремо на все це в духовному сенсі, то виявимо чималі таїнства. Адже перший перепис всього світу був проведений тоді, коли Господь народився у плоті, бо перепис і не міг відбутися в будь-який інший час, крім того, коли народився Той, у Кого рід людський мав пройти перепис; і не при якомусь іншому імператорі, крім того, який першим прийняв ім’я «Август», адже Той, Який народився від Діви, був істинним і вічним Августом. Той Цезар Август був людиною, а Він – Богом; той був імператором землі, Він – Імператором неба; той – царем людей, Він – Царем ангелів.

Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуміння: в ньому бо ті, що звіздам служили, від звізди навчилися поклонятися Тобі – Сонцю правди, і пізнавати Тебе – Схід з висоти. Господи, слава Тобі. Ці слова різдвяного тропаря сповнені великої радості, адже говориться про те, що від часу воплочення Христа у Вифлеємі нам усім далося світло розуміння – розуміння не сотворених речей, які хоч частково, але можемо пізнати своїм розумом, а розуміння чогось зовсім незбагненного для розуму – Божого промислу щодо світу. Різдво Христове засвітило світові світло розуміння, що Бог надзвичайно благий, правдиво чоловіколюбний, дуже близький, незбагненно свобідний, щоб присмирити себе аж до людського тіла, і то тіла немовляти. Ми не можемо своїм розумом вичерпати це світло, але все ж воно щедро позбавляє нас темряви невідання Божої надзвичайної благості.