Величай, душе моя, в трьох Особах суще єдине Божество, – таким закликом славити Пресвяту Трійцю звертаємося до самих себе у неділю П’ятдесятниці та дні посвяття. Це слова приспіву до ірмосу свята. Бог, в Якого віримо, є триєдиним (єдиний, але в трьох Особах) та сущим (тим, хто реально і абсолютно існує) Божеством. Отже, цим коротким приспівом до ірмосу лаконічно висловлюємо основну догму християнства – віру в Бога-Трійцю.
Сам же ірмос звучить так: Радуйся, Царице, матеро-дівственна славо, всякі бо легкомовні благоговірливі уста промовити не можуть, щоб Тебе оспівувати достойно, і безсильний ум усякий, щоб Твоє рождество розуміти. Тому Тебе одноголосно славимо. Якщо приспів до ірмосу виявляє основну догму християнства, то сам ірмос представляє основне таїнство Богородиці: поєднання у Ній материнства та дівства (радуйся…, матеро-дівственна славо) у незбагненному народженні Христа-Бога (безсильний ум усякий, щоб Твоє рождество розуміти). Оспівуючи Богоматір словами ірмосу П’ятдесятниці, визнаємо, що не робимо це достойно, навіть якщо уста наші легкомовні (говорять легко, не штучно) та благоговірливі (говорять, промовляють те, що добре, благе): Всякі бо легкомовні благоговірливі уста промовити не можуть, щоб Тебе оспівувати достойно. Не лише оспівувати достойно не можемо, але й розуміти (осягати чи то розумом, чи то духом) те, про що співаємо, не можемо: Безсильний ум усякий, щоб Твоє рождество розуміти. Таїнство Богородиці, яке нероздільно пов’язане з таїнством Воплочення Христа, є незбагненним для нашого розуму та невисловним для нашого співу, бо перевершує можливості людського розуму та співу. Людське народження Бога, яке сталося через Діву-Матір, не може бути поясненим нашою логікою та достойно оспіване нашими піснеспівами. Чому ж тоді співаємо про це таїнство? Щоб прославити незбагненного Бога, прославити Його незбагненний задум і втілення цього задуму, прославити людину, яка стала вмістилищем таїнства – Діву-Матір Марію. Весь наш спів недостойний і все наше розуміння слабке, але ми маємо співати та «силувати» свій безсильний ум, щоб прославити те, що стоїть понад нашим розумінням, бо у цьому таїнстві ми отримали спасіння.
Дух Святий, Який зійшов на учнів у п’ятдесятий день по Пассі, не вчинив їх здатними все-все розуміти у глибинах незбагненного для людини, але навчив їх жити таїнством Бога. Також до такого життя у таїнстві закликає нас й ірмос свята П’ятдесятниці: одноголосно славити Бога-Трійцю, славити Христа – Бога і людину, величати Діву і Матір Божу попри тотальну неспроможність осягнути духом, розумом чи співом те, що славимо.
Марія Ярема
