За святий храм цей і тих, що входять до нього

Hram svv. Serhia i Vakha v RymiПопросивши в Господа «миру всього світу, доброго стану святих Божих церков і з’єднання всіх», продовжуємо Мирну єктенію просьбою «за святий храм цей [в якому молимося] і тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього». У цьому проханні єктенії продовжуємо послідовно розвивати нашу молитву і конкретизувати її. На початку єктенії ми просимо в Бога миру з висот для себе, згодом просимо цього ж миру, але вже для всього світу. Так і тут, два прохання пов’язані, хоч і в іншому порядку: спочатку просимо доброго стану всіх святих Божих церков, а далі благаємо про конкретно цей храм, в якому перебуваємо, в якому маємо змогу брати участь у Богослуженні. Таким чином Мирна єктенія закликає нас молитися як за глобальний вимір світу, так і за дуже конкретну дійсність нашого життя.

Молячись за конкретний святий храм, виглядає, що найперше просимо за збереження будівлі цього храму, за охорону храму від якогось знищення, за належний його стан, тобто за зовнішні умови «доброго стану святих Божих церков» у відношенні до конкретної церковної будівлі. За внутрішні умови «доброго стану» йде мова у другій частині прохання: за «тих, що з вірою, благоговінням і страхом Божим входять до нього [до храму]». Отже, просимо Бога за тих, які служать у цьому конкретному храмі, і тих, які приймають служіння, за тих, які входять до храму та виходять з нього, молимось за спільноту, яка збирається у цьому храмі в ім’я Христове, та за те, щоб ця спільнота зростала у святості.

Слід звернути увагу, що молитва до Бога в особливий спосіб звернена не за тих, які просто входять до храму, а за тих, які роблять це «з вірою, благоговінням і страхом Божим». Можна заходити до храму як до музею або як до місця соціального порятунку, можна заходити до храму як до культурного осередку або як до центру громадського життя. Це не властиве значення храму – бути музеєм, соціальною службою допомоги, культурним чи громадським центром. Храм – це святий дім Божий. Тож заходити до нього треба саме з вірою, благоговінням та страхом Божим. Віра надає сенс входженню у храм, благоговіння та страх Божий надають, у свою чергу, властиву поставу тому, хто увійшов. Яку ж саме поставу? Поставу захоплення Богом, Його величчю, Його дуже могутньою потугою, Його надзвичайністю понад усяку надзвичайність. Таке захоплення є благоговійним трепетом перед Богом, страхом перед Ним. Трепет проймає наше тіло, навіть коли стоїмо перед величною природою або творивом людських рук. Тут же, у храмі Божому, цей благоговійний трепет має бути значно особливішим, глибшим.

Підсумовуючи, у четвертому проханні Мирної єктенії молимося за все, що пов’язане з добробутом того храму, в якому перебуваємо. Добробут храму полягає в його доброму фізичному стані, але насамперед в доброму стані тих, які входять до нього. Храм як будівля не може бути у доброму стані, якщо стоїть пусткою або ж, якщо наповнений людьми, але безвірними. Тож єктенія спрямовує нас на молитву за віру, благоговіння та страх Божий як нас самих, які входимо в храм, так і тих, які входять до нього поруч з нами.

Марія Ярема


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії