Мт 2,13-23: Втеча в Єгипет і вбивство немовлят

Nedila po RizdviВтеча в Єгипет і вбивство немовлят

Мт 2,13-23

Фрагмент сьогоднішнього Євангелія це закінчення історії дитинства Ісуса в Євангелії від Матея. Увесь фрагмент Мт 2,13-23 складається з трьох коротких сцен, які можна поділити таким чином:

1. Перша сцена, в якій Йосиф отримує наказ, щоб разом з Дитиною та Його Матір’ю втікати в Єгипет (ст.13-15);
2. Друга сцена, в якій Ірод, сповнений заздрістю і страхом про свою власну царську позицію, видає наказ, щоб повбивати дітей віком до двох років у Вифлеємі (ст. 16-18);
3. Третя сцена, в якій ангел Господній знову з’являється Йосифу, щоб він повернувся з Єгипту в Ізраїльську землю (ст. 19-23).

Втеча в Єгипет (Мт 2,13-15)

13. Якже вони вирушили в дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові й каже: «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити».

Ангел Господній з’явився. Ангел Господній з’являється вві сні не Богоматері, але лише Йосифові, що було цілком природно, так як Йосиф у всіх випадках є опікуном Дитятка і Його Матері. Втручання ангела підкреслює ініціативу Бога у всьому, що відбудеться.
Втікай в Єгипет. Безсумнівно, що з усіх місць, де могли сховатися Мати та Її Немовля, найзручнішим був Єгипет. Єгипет був традиційним місцем притулку мешканців Палестини (див. 1Цар 11,40, Єр 26,21) і саме там була дуже велика єврейська діаспора. Євреї становили, можливо, третину жителів Олександрії, міста на півночі Єгипту, кількість мешканців якого сягала до мільйона людей (це було одне з найбільших міст Римської імперії, в якому жили заможні і освічені євреї).

З Біблії вже знаємо про одну втечу до Єгипту в Старому Завіті, коли голод спонукав синів Якова податися до Єгипту. Тоді також була велика необхідність: втекти від голодної смерті. Від найдавніших часів Єгипет був для сусідніх народів землею пристановища і захисту у важких ситуаціях. Особливо кочівники і напівкочівники йшли у напрямку Єгипту, щоб зберегти своє життя. Йосиф мусить також іти в напрямку Єгипту, щоб врятувати життя Немовляті, Яке було йому повірене.

І перебудь там, поки я тобі не скажу. Ангел не говорить Йосифові, скільки часу він має перебувати в Єгипті, залишає його у невизначеності, і Йосифові не зостається нічого, як тільки іти за даним йому наказом. Йосиф знову виявляє свою велику відкритість і чуйність щодо Божого задуму.
Однак Ангел пояснює Йосифові причину такого наказу: бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити. Дієслово «вбити» у цій фразі має дуже жорстоке значення, що дослівно означає: ліквідувати, знищити, убити насильницьким способом.

14. Вставши Йосиф, узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет,
15. де перебув до смерти Ірода, щоб збулося сказане Господом через пророка: «З Єгипту я покликав мого сина».

Немовля не довго жило у Єгипті, тому що незадовго настала смерть Ірода.
Втеча і перебування Ісуса в Єгипті були Богом задумані і були сповненням пророцтва Осії: «З Єгипту покликав я мого сина» (Ос 11,1). Пророк Осія говорив про Ізраїльський народ, який немов мале дитя, був Богом вибраний, пізніше визволений (покликаний) з єгипетської неволі і поселений в обіцяній землі.

ІІ. Вбивство немовлят (Мт 2,16-18)

16. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців.

Тут вказується на злочин Ірода, виявлений ним у знищенні вифлеємських немовлят. З приводу цього можна сказати, що крім Матея, про вбивство немовлят нічого не згадують інші євангелисти. Проте факт, який подається Матеєм, не втрачає від цього свого історичного значення, тому що цілком узгоджується з тими відомостями, які ми маємо про знаного своєю жорстокістю і кровожерливістю Ірода. Дослідники Біблії стверджують, що число убитих немовлят не було велике, тому що Вифлеєм ніколи не був великим містом. Згадки в богослужбових книгах про 14 тисяч і навіть про 144 тисячі немовлят слід вважати пізнішими, ні на чому не основаними і навіть перебільшеннями, що виникли, ймовірно, з бажання збільшити провину Ірода. Але його злочин анітрохи не зменшується і не збільшується внаслідок того, чи вбив він 20 чи 14 000 немовлят, його вчинок залишається однаково ганебним і нелюдським і в тому, і в іншому випадку.

17. Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія:
18. «В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає».

Тут наводяться слова пророка Єремії (Єр 31,15), які мають відношення до жахливого вчинку Ірода. Чому саме згадується Рахиль, яка плаче за вбитими Іродом немовлятами? У цьому випадку євангелист ніби уособлює плач і крик матерів і, ймовірно, інших осіб, в одній особі – Рахилі, люблячій дружині Якова та праматері колін Йосифа і Веніамина. Ім’я Рахилі було тісно пов’язано з Вифлеємом. В Біблії говориться, що Яків після примирення зі своїм братом Ісавом оселився спочатку в Сихемі, потім перейшов в Бет-Ел та звідти вирушив до Ефрати, тобто Вифлеєму. Саме у дорозі Рахиль народила йому Веніамина, незадовго померла і похована на шляху до Вифлеєму (див. Бут 35,19). Таким чином, для євангелиста було цілком природно говорити про Рахиль у зв’язку з подіями у Вифлеємі.

Але пророк Єремія у своєму пророцтві, наведеному Матеєм, не згадує про Вифлеєм, а говорить про Рам. Підстава для зв’язку Рахилі з Рамою знаходиться не у Матея, а в Єремії. Євангелист тільки добавив до Вифлеємських подій запозичене у Єремії пророцтво, яке образно показує ситуацію перед вигнанням юдеїв у вавилонську неволю. За словами пророка Єремії, начальник царської охорони Невузардан, відпустив його (пророка Єремію) з Рами, де він взяв був його закутого в кайдани разом з усіма іншими полоненими з Єрусалиму та з Юдеї, що їх заслано у Вавилон (див. Єр 40,1). Єремія говорить, що Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб її втішити, бо їх немає (Єр 31,15). Пророк хоче сказати не те, що Рахиль дійсно плаче, бо її вже тоді не було в живих, а те, якщо б вона повстала з гробу і прибула до Рами, то стала б плакати над нащадками своїми і була б невтішна, бо їх немає, вони відведені у вавилонський полон. Саме у цьому сенсі євангелист застосовує плач Рахилі до немовлят, убитих у Вифлеємі.

ІІІ. Повернення з Єгипту до Назарету (Мт 2,19-23)

19. Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові в Єгипті
20. і каже: «Встань, візьми дитятко та його матір і повернись в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка».
21. Устав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю,

В Ізраїльську землю. Ангел знову вві сні наказує Йосифові, щоб разом з Дитятком та Матір’ю повертався в Ізраїльську землю. Вираз «Ізраїльська земля» має особливе значення. Цей вислів у Старому Завіті окреслює Палестину, як країну Бога, як милосердний дар для Ізраїля: «свята земля» щедро надана дванадцятьом племенам. Вживаючи два рази цей вислів, Матей хоче підкреслити, що Ісус повертається в землю отців, в землю, яка належить Месії.

Бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка. Це майже дослівні слова, взяті з історії виходу Ізраїльського народу з Єгипту, якими Бог звертається до Мойсея. Відчуваючи себе винним за смерть єгиптянина, Мойсей втік з Єгипту і переховувався довгі роки в землі Медіянській, де Бог вказав йому на його місію (див. Вих 3,1-18) і у визначений час спрямовує до нього наказ, щоб повернувся в Єгипет, щоб виконати поручене йому завдання: «Сказав Господь Мойсеєві в Мідіяні: Іди, повертайся в Єгипет, бо повмирали всі, що замишляли на твоє життя. Взяв Мойсей жінку свою і синів своїх, посадив їх на осла та й повернувся в Єгипет» (Вих 4,19-20). Порівнюючи дві події, бачимо між ними цікаву схожість: там фараон, який зазіхає на життя молодого Мойсея, тут Ірод шукає, щоб вбити Месію Дитятко; там втеча з Єгипту і повернення за наказом Бога в Єгипет, тут втеча в Єгипет і повернення в Палестину також за Божим наказом; там бачимо урятованого Богом Мойсея в дорозі разом із жінкою і дітьми, тут Йосиф, син Давида, знаряддя Божого Провидіння, в дорозі разом з Дитятком та Його Матір’ю.

Євангелист Матей, звертаючись до таких важливих події ранньої історії Ізраїльського народу, як вихід з єгипетської неволі, звільнення з рабства, осягнення нової обіцяної землі, хоче підкреслити, що все це тепер сповнилося в Дитяті Ісусові.

22. але, почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські сторони.

Що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, побоявся іти туди. Йосиф, почувши про смерть Ірода, спочатку мав намір йти до Вифлеєму й оселитися там. Але цьому завадив вступ на престол Архелая. Ірод у своєму останньому заповіті розділив царство між синами Архелаєм, Іродом Антипою і Іродом Филиппом. Перший отримав у володіння Юдею, Самарію та Ідумею, другий – Галилею і Перею і останній – землі Зайордання. Архелай вирізнявся такою ж жорстокістю, як і його батько, але не був таким розумним, як батько. Перебування в його володіннях було б небезпечним. Ірод Антипа відрізнявся більше м’якістю і похітливістю, ніж жорстокістю.

Він пішов у галилейські сторони. Галилея знаходиться на півночі Ізраїлю. Під Галилеєю розуміється земля між західним берегом Галилейського озера і східним берегом Середземного моря. На території Галилеї проживали покоління Іссахара, Завулона, Ассира і Нефталіма. Населення в ній було змішане, складалося з юдеїв і поган. Галилея була родючою країною, обробленою і досить населеною. Найбільш відома тим, що в цій землі Ісус провів велику частину свого життя, тут Він створив вісім з одинадцяти чудес. Саме в Галилейських краях сталося більшість подій, описаних у Новому Завіті.

23. і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Назарет. Маленьке містечко, що знаходиться в Галилеї близько 100 км на північ від Єрусалиму. У Назареті, куди з Єгипту прибули Йосиф з Марією та Ісусом, розташовувався римський гарнізон вояків, який слідкував за порядком у північних районах Галилеї. Через те більшість юдеїв цуралися цього міста. А на тих юдеїв, що жили в Назареті, всі дивилися якось з презирством, неповагою, погордою, як на тих, що пішли на компроміс з ворогами Ізраїлю. З цих же причин саме слово «назарянин» звучало зневажливо й образливо, бо вважалося, що з Назарету не може бути нічого доброго і путящого.

Йосиф з Марією поселилися у Назареті за волею Господньою, бо Господь Бог через Ангела велів їм переїхати з Єгипту в Назарет. Вони й гадки не мали, що пізніше, коли Ісус підросте, до Нього ставитимуться ізраїльтяни із зневагою, приниженням, посміхом (пор. Ів 1,46).

Щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься. Жодний пророк не сказав цього вислову. І Матей це добре знає, тому, не каже, щоб збулося сказане пророком, але говорить в множині, щоб збулося сказане пророками. Цим євангелист хоче підкреслити, що ціла Біблія Старого Завіту, починаючи від Мойсея і до Йоана Хрестителя, пророкувала про Нього, Сина первородного усякого створіння, в Якому, через Якого і для Якого все було створене (пор. Кол 1,15-17).

Що Назорей назветься. Ісуса євреї називали Назорей, що означало просто назарянин, житель міста Назарету. Ось чому всі називали Месію – Ісус з Назарету, незважаючи на те, що він народився у Вифлеємі.
Пророк Ісая говорить про майбутнього Месію такі слова: «І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього» (Іс 11,1-2). У родоводі Ісуса Христа Він (Ісус) представлений як нова вітка (гілка), що виросла з кореня цього родоводу. Із пня Єссея, тобто з роду Давида, виросла нова вітка. Слово «вітка» в єврейській мові звучить «незер», тобто воно співзвучне зі словом «назорей», «назарянин».

Також подібний термін «Назорей» знаходимо в Книзі Суддів (13,5-7), де Самсона називають «Назір», що означає «посвячений Богу».

Ісус у перших двох главах Євангелія від Матея представлений як Христос, нащадок Давида, Син роджений від Бога силою діяння Святого Духа, Бог з нами (Еммануїл), Той, Хто спасає народ від гріхів, Той, Хто повертає історію людства, щоб вивести її з темноти рабства (Єгипет) і від небезпеки смерті (вигнання).


Надрукувати  

Більше матеріалів з архіву НовинСтатей та Життя парафії