Свято, котре ми сьогодні переживаємо, є святом народження Церкви, святом коли спільнота Церкви завдяки смерті та воскресенню Ісуса Христа починає нове життя, стається чимось якісно іншим. Дивно чути такі слова, адже часто ми саме в Ісусі Христі вбачаємо Когось, Хто міняє Церкву… І так, і ні. Так, бо саме Ісус Христос є єдиним посередником між Богом та людьми. Ні, тому що сам Христос говорив своїм учням, що краще для них, коли Він відійде, бо коли не відійде, вони не зможуть отримати дар Святого Духа. Та що це означає, що ми отримуємо Святого Духа і Хто це такий?
Деякі святі говорять, що святий Дух – це «незнаний Бог». «Дух» – підкреслює певну невловимість, певну іншість від усього тілесного, «Святий» же немов відкриває саму суть цього «незнаного Бога» – і суть Його в тому, що Він освячує, що Він веде до святості, що Він надає рис самого Бога тим, хто Його приймають.
Пригадуються слова, котрі Бог сказав через пророка Єремію, пообіцявши, що забере із грудей віруючих серце із каменю і дасть їм нове серце, котре живе і котре здатне любити. Святий Дух стає цим серцем, Він стає Тим, Хто оживляє глибину нашої сутності, хто освячує нас та наближає нас до Бога, обожуючи саму нашу природу.
Прийди, Святий Душе, і віднови обличчя усієї землі.
