Свята П’ятдесятниця. Діяння Святих Апостолів 2, 1-11
1. А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. 2. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. 3. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. 4. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 5. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом. 6. І як зчинився той шум, зійшлась велика юрба і хвилювалася, бо кожний чув, як вони говорили його мовою.
7. Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Хіба не галилеяни всі оці, що розмовляють? 8. Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову: 9. партяни, мідяни, еламії, і мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту й Азії, 10. Фригії і Памфілії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Кирени, римляни, що тут перебувають, 11. юдеї і прозеліти, крітяни й араби – ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»
Згідно із традицією, автором книги Діяння Апостолів є євангелист Лука. Ця книга є немов хронологічним продовженням Євангелії від Луки і описує історію первісної Церкви. І практично на самому початку цієї книги міститься опис зішестя Святого Духа на апостолів.
Передусім слід зазначити, що зіслання Святого Духа є виконанням обітниці Ісуса Христа і ця подія стається в день П’ятидесятниці (старе єврейське свято, на якому люди дякували Богові за отримані плоди землі – і справді клімат палестинської землі є таким, що перші плоди після сівби збиралися саме в середині-кінці травня). Думаю, розважаючи над цією подією, а потім згадуючи її в проповіді, апостоли саме так розуміли її сенс – зішестя Святого Духа є плодом воскресіння Ісуса Христа, є особливим даром, котрий перемінює їх, послідовників Ісуса Христа, в спільноту Церкви.
Зішестя цієї таємничої Постаті перемінило Церкву, але одночасно поставило апостолів у важке становище, бо вони почали задавати собі питання, Ким є цей Дух (аж на початку четвертого століття Церква настільки дозріла в розумінні своєї віри, що назвала Його Святим Духом, третьою Особою Божою та визнала, що Бог є один і триособовий). Зіслання Святого Духа не означало перехід до якогось нового етапу життя, коли все важливе відбувається виключно в духовній сфері, решта ж справ стає пустими та неважливими. Сходячи, Святий Дух уділяє апостолам необхідні дари, потрібні для життя і зростання Церкви, дає все необхідне (в даному випадку дар промовляти різними мовами) для розповсюдження Доброї Новини.
Якщо спробувати перекласти це на буденність, то можна сказати, що бути християнами не означає «втікати в світ духа», уникаючи щоденного життя, але означає шукати в Бозі необхідні сили та дари, якими ми спричинимося до збереження, помноження і будування добра.
