Неділя 29-та по ЗСД

Nedila 29 po ZSD 1

Різдвяний піст

Rizdvo Xrystove 13

Ювілей Ікони

DSC 3029b

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 188 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Vvedennia v xramДорогі Брати і Сестри!

У каноні Святого Письма не маємо жодної згадки про те, що святі Йоаким і Анна свою трирічну дівчинку посвятили на виховання і службу в Єрусалимському храмі. Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці основане на церковному переданні, зокрема на Протоєвангелії Якова. З нього дізнаємося, що батьки Пречистої Діви Марії, святі Йоаким і Анна, були бездітними і зробили обіцянку про те, що коли Господь дасть їм дитину, віддадуть її на службу Богові у храмі в Єрусалимі. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм дочку, i дали їй ім’я Марія. Коли дівчинці виповнилося 3 роки, її батьки Йоаким і Анна виконали свою обіцянку і привели її до Єрусалимського храму та віддали під опіку первосвященика Захарії, батька святого Йоана Предтечі, і Симеона, який кілька років пізніше прийме у свої руки малого Ісуса і скаже: «Нині можеш відпустити слугу твого, бо мої очі бачили твоє спасіння» (Лк 2,29-30).

Здається, що зараз молодь загубила дорогу до храму і до монастирів. Треба знову «Уведення»…

Єрусалимський храм – це найбільше сакральне місце для єврейської релігії. Для євреїв – це просто центр світу. Його збудував Соломон у 826 році перед приходом Ісуса Христа, а Навуходоносор, вавилонський цар, повністю його зруйнував у 586 році. Його відбудова почалася після Вавивилонської неволі, але вже менших розмірів, і завершилася в 515 році перед Христом. Цар Ірод постарався, щоб його збільшити. І до такого храму увійшла дівчинка Марія. Цей храм остаточно був зруйнований римлянами у 70 році нашої ери.

У первісному величавому Соломонському храмі у «святая святих» зберігався Кивот Завіту, в якому була Мойсеєва палиця і кам’яні таблиці декалогу (10 заповідей), манна та розцвіла палиця Аарона. Однак, коли Навуходоносор напав на Єрусалим, Кивот Завіту зник із храму. Книга Макавеїв каже, що пророк Єремія заховав його у горі Синай (пор. 2Мак 2,4-8). Кивот Завіту, споруджений з дерева, упродовж віків можливо десь згорів, або хтось його викрав. І по сьогодні його не знайшли, незважаючи на те, що навколо нього кружляють різні легенди.

Але важливо саме те, що новий і справжній Кивот Завіту входить в Єрусалимський храм, збудований не з дерева, ані з дорогоцінного каміння. У молитовній тиші Єрусалимського храму починається будова живого Кивоту Нового Завіту і стає дійсністю, коли Архангел Гавриїл з’являється Марії і каже: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою. Ось ти зачнеш у лоні, й вродиш сина, й даси йому ім’я Ісус»… А Марія відповідає: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову». І від того моменту «Слово стає тілом і замешкує між нами, і ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Йо 1.14) У лоні Марії встановляється Новий Завіт – вічний Кивот Завіту: Бог і людина єднаються на віки в Ісусі Христі. Його вже не треба ховати перед нападниками, він не згорить, і ніхто його не може викрасти, і міль його не знищить. З того моменту Єрусалимський храм перестає бути центром світу, і про це чітко говорить сам Ісус Христос, коли відповідає жінці самарянці: «Повір мені, жінко, час надходить, коли ані на цій горі, ані в Єрусалимі не будете поклонятись Отцеві… Та надійде час, – ба вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі та правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (пор. Йо 4, 21-23).

Немає більше єдиного храму – центру світу. Богові можемо поклонятися у базиліці св. Петра у Римі і в маленькій українській церковці, що на римській площі «Мадонна дей Монті», у храмах з великими куполами в Європі і також у бідненькій каплиці в Африці, може покритій пальмовим листям. Можливо, у такій бідненькій каплиці навіть краща атмосфера, духовна теплота і радість на противагу до тих замерзлих каменів величавих європейських катедральних соборів, які чим раз більше порожніють.

Апостол Павло навчає: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий у вас пробуває?» (1 Кор 3, 16). «Ми бо храм Бога живого, як сам Бог сказав був: „Я поселюся в них і серед них буду ходити, буду їхнім Богом, вони ж будуть моїм народом”» (2 Кор 6, 16). «Та й самі ви, мов живе каміння, будуєтеся як духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа» (1 Пт 2, 5). Отже, вхід «переходить» від Єрусалимського храму до храму серця людини. Але серце людини може бути закритим. Якщо відкрите, то Дух Святий може зайти до нього. Тому нам треба відкрити серце і просити, щоб Дух Божий зійшов на нас.

І нам треба увійти у храм як Марія і саме там відкрити своє серце Богові. У храмі прийняти Святого Духа до свого серця, і у свою чергу стати храмом. Святого Духа. Тому не можемо зблудити з дороги до храму. У храмі розпочинається підготовка до Нового Завіту. Треба увійти до нього, щоб послухати Слово Боже…, і разом з іншими почувати себе Церквою – Божим народом, Тілом Христовим.

У храмі ми збираємося на Божественну Літургію, де ми разом відчуваємо присутність Божу, де небо сходить на землю, а ми підносимося до неба; де вірні, під проводом священика, разом зі всіма ангелами і архангелами та всіма святими співають Богові: «Свят, свят, свят, Господь Саваот, повне небо і земля, слави Твоєї». Тут уприсутнюється, а не повторюється та сама жертва Ісуса Христа, в якій Він бере у свої руки хліб і каже: «Це моє тіло…»; бере чашу і каже: «Це моя кров, що за вас проливається… на відпущення гріхів…». Після чого ми просимо, щоб Дух Святий зійшов на нас, і на освячені дари, і перетворив нас Собою.., щоб і ми стали тілом і кров’ю Христовою…, щоб Святе подавалося святим…

У храмі Божому ми знаходимося в новому вимірі існування – у таїнственному вимірі, де простір не є звичайним простором, а священним. Щоб до нього зайти, треба залишити назовні всю «житейську печаль». Також час у храмі не є звичайним часом – а вже вічним «тепер»…

Входити у храм – це не обов’язок, а привілей. Це наша потреба, щоб долати нашу «житейську печаль», спалювати у вогні Божого милосердя наші гріхи і прогрішення. Без входу до храму людина не є справжньою людиною.

Марія нас запрошує, щоб зайти з Нею до храму. У храмі Вона, як небесна Мама, відкриє нам ціле небо, безмежне сопричастя любові: у ньому Пресвята Трійця, ангели і всі святі, і наші рідні, що у вірі спочили, а може ще потребують нашої молитовної згадки за них перед Богом. А головне – у храмі ми запрошені бути учасниками Христової трапези…

Первісний Кивот Завіту, який перебував в Єрусалимському храмі, внаслідок різних чужинських навал кудись запропастився. Проте з нами завжди є Новий Кивот Завіту – Богородиця, бо в Її лоні здійснився новий і вічний завіт Бога з людиною на віки в Ісусі Христі через Духа Святого. І цим кивотом Божим можемо стати також і ми.

Марія нас запрошує! Ввійдімо з Нею до храму!

Владика Діонісій

4.12.2018

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia