Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Ювілей Ікони

DSC 3029b

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 185 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Ivan KhomenkoСьогодні, 11 листопада, минає 126 років від Дня народження ієрея Івана Хоменка, священика Української Греко-Католицької Церкви, українського перекладача Біблії.

Життєпис

Ієрей Іван Хоменко народився 11 листопада 1892 року у Вінниці, на Старому місті, у родині греко-католиків. Навчався у Київському університеті на історичному факультеті. В 1918-1920 роках працював у міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки, головним чином у складі посольства у Відні. Одночасно слухав лекції у Віденському університеті, пізніше викладав у гімназіях та університетах Відня і Риму.

В Римі Іван Хоменко познайомився з митрополитом Андреєм Шептицьким, який прийняв його до своєї Кам’янець-Подільської єпархії і направив 1921 року на філософсько-богословські студії до Риму. Спочатку замешкав Іван Хоменко в Українській колегії на площі Мадонна дей Монті, 3, а потім його прийнято до греко-католицької колегії св. Анастасія, де він провчився два роки, від 11 липня 1923 року до 19 липня 1925 pоку, здобувши ступінь доктора філософії в папському Урбаніанському університеті. В 1922-1924 роках був також надзвичайним слухачем у папському Інституті східних студій.

З огляду на недугу Іван Хоменко в 1925 році виїхав до Австрії, а потім деякий час жив у Франції і Швейцарії. І тому богословські студії робив з перервами. 1936 року знову повертається до Риму, а згодом з литовським єпископом Бучисом виїжджає до Каунасу. Тут його висвячують на диякона. Коли розпочалась Друга світова війна, подолянин повертається до Риму, закінчує богословські студії і 3 листопада 1940 року стає священиком Української Греко-Католицької Церкви. В роки війни отець Іван Хоменко мешкав у колегії св. Йосафата на вулиці Джаніколо, працюючи в бюро розшуків Ватикану.

Варто зазначити, що Іван Хоменко брав участь у створенні Львівської греко-католицької академії (1928 рік), Богословського наукового товариства (1929 рік), а в 1939 році – Українського католицького інституту імені митрополита Рутського.
У 1940 році після приходу радянської влади на Галичину, о. Іван Хоменко вступив до 3-го чину святого Василія Великого (Василіян). Того ж року о. Іван взяв на себе надзвичайно складну і довготривалу працю – почав роботу над перекладом Біблії, яка тривала все його життя.

У 1944 році о. Хоменко з Галичини емігрував до Італії, де жив і помер 1981 року на о. Капрі. Похований в крипті цвинтарної церкви острівного міста Анакапрі; на мармуровій плиті праворуч від входу такий напис: «CHOMENKO d. IVAN 89-981».

Переклад Біблії

Біблія, як відомо, складається з двох основних частин – Єврейських та Грецьких писань (Старого та Нового Завітів), які, своєю чергою, сформовані з окремих канонічних книг (грецьке слово «канон» означає «правило», «норма»), обраних серед багатьох подібних творів на початку християнської ери отцями Церкви, зокрема блаженним Єронімом. Сьогодні «канон» означає також певну сукупність книг Біблії. Історично вийшло так, що сьогодні у світовому християнстві існує два біблійні канони – той, який визнають православні та протестантські Церкви (39 книг Старого і 27 книг Нового Завітів), а також католицький канон, який має 47 книг Старого Завіту і 27 книг Нового. Українські греко-католики дотримуються католицького біблійного канону, і саме через це Івану Хоменку випало на долю перекладати більше біблійних книг, ніж це зробили Пантелеймон Куліш та Іван Огієнко.

Holy LetterБіблія в перекладі о. Івана Хоменка

В Італії Іван продовжив перекладати Святе Письмо українською мовою. Йому іноді допомагали українські студенти, які вчилися в Римі. На Капрі Хоменко пробув безвиїзно майже 20 років, не відриваючись від роботи. Безвиїзно, але не наодинці – його постійно відвідували біблієзнавці, знавці стародавніх мов тощо. Здебільшого отці Василіяни, які всіляко підтримували цю роботу. За основу перекладу було взято не якийсь один список Біблії, а оригінальні арамейські (семітська мова юдеїв Палестини часів Ісуса), давньоєврейські та давньогрецькі тексти.

Переклад Хоменка спирався на так звані масоретські («традиціоналістські») тексти. Це тексти єврейських переписувачів Старого Завіту, які в середині першого тисячоліття нашої ери додали до давньоєврейського алфавіту, який до цього складався із 20 приголосних літер, 10 голосних літер (до того часу всі тексти писалися тільки приголосними) і, відповідно, повністю переписали весь Старий Завіт. Масоретські тексти вельми спростили переклад і зробили його вірогіднішим. Другим джерелом стала Біблія під назвою «Септуагінта» – юдейський текст, перекладений грецькою мовою у III-II століттях до н. е. на замовлення єгипетського (еллінського) царя Птоломея Філадельфа. У ті часи цей переклад був вельми необхідним: тоді єврейська діаспора Єгипту говорила переважно грецькою мовою. Септуагінта (переклад «70-ти товмачів») в усі часи вельми шанувався і шанується сьогодні біблеїстами всіх конфесій. Зокрема, цим грецьким перекладом користувався святий Єронім, перекладаючи Старий Завіт латиною (це так звана «Вульгата» – Біблія для всіх). Зауважимо також, що саме в Септуагінті є книги того Другого канону Біблії, які не визнають деякі церкви (це, зокрема, «Премудрості Соломона», Премудрості Ісуса, дві Книги Маккавейських тощо). А якщо повернутися до перекладу, то значна частина праці перекладача полягала в тому, щоби порівнювати тексти різних джерел, зокрема порівнювати масоретські тексти з Септуагінтою, яка була записана на багато століть раніше за масоретські тексти.

Що стосується Нового Заповіту, то тут о. Іван Хоменко користувався так званими критичними текстами, реконструйованими на основі зіставлень з найдавнішими Євангеліями та іншими книгами Нового Завіту. За основу він взяв критичний текст Нового Завіту, який вшосте видав Папський Біблійний Інститут. Все це забезпечувало високий рівень точності перекладу.

Спеціалісти відзначають ще одну привабливу рису перекладу о. Хоменка – його тексти вирізняються не тільки максимальним сутнісним наближенням до оригіналу, але й гарною літературною українською мовою. Хоча труднощі тут були неабиякі, особливо при передачі на українську стародавніх біблійних імен, географічних назв, а також різних давніх звичаєвих моментів.

Ієрей Іван Хоменко працював над перекладом 23 роки і закінчив його в 1950-х роках. Але це був кінець тільки першого етапу. А далі почалася відповідальна напружена копітка редакційна праця, якою займалися (в контакті з автором перекладу) вчені біблеїсти, філологи, історики, археологи, богослови – так звана експертно-богословська комісія. Редагування перекладу тривало 10 років. Іноді це був дуже болючий для автора процес: коли його думки і думки комісії розходилися. Зрештою, до закінчення Другого Ватиканського собору (1962-1965) «Святе Письмо Старого і Нового Завіту» побачило світ у Римі – у видавництві отців Василіян. З того часу чернечий чин Василія Великого є юридичним власником Біблії о. Хоменка.

Anacapri Cemetery

Церква на цвинтарі м. Анакапрі, де похований о. Іван Хоменко

Попри, здавалося б, щасливе закінчення справи, о. Іван Хоменко працював над своїм перекладом до кінця свого життя – готував друге, виправлене, видання. Він вважав, що редактори та цензори спаплюжили його переклад. Це стало трагедією останніх років життя отця Івана. Помер він в Італії 10 квітня 1981 року в гірській частині острова Капрі в місцевості Анакапрі, лише трохи не доживши до 90 років.

Біблію о. Хоменка неодноразово перевидавали. Вона використовується, головним чином, у греко-католицьких храмах як за кордоном, так і в Україні. Хоча і в наступних перевиданнях «Святого Письма Старого і Нового Завіту» о. Івана Хоменка в переклад вносилися певні виправлення. Це, однак, загальна практика, зважаючи на обсяг і неймовірні складнощі перекладу.

Професор Дмитро Степовик пише: «Хоч третій переклад Біблії – це насамперед здобуток і заслуга Української Греко-Католицької Церкви і її найбільш вченого чернечого Чину св. Василя Великого, її переклад і видання стали подією всеукраїнського значення. Цим – третім повним – перекладом Біблії (у першому виданні й наступних перевиданнях) користуються не тільки греко-католики, але й православні та протестанти, бо цей переклад є видатним якістю мови і точністю переданої думки. Третій переклад о. Івана Хоменка, попри його закономірну відмінність від другого перекладу Івана Огієнка, є також видатним внеском в українське біблієзнавство і свідчить про безсмертя української мови, як і нації, що цю мову виплекала упродовж віків. Тексти цієї Біблії читаються під час служб у греко-католицьких храмах».

У радянські часи «італійський» переклад Хоменка, як і всі інші видання Біблії, а тим більш – греко-католицькі, було суворо заборонено. Тому катакомбна Греко-Католицька Церква на заході України ще багато років служила в церквах за старослов’янською Біблією.

Вшанування

29 квітня 2016 року Вінницька міська рада своїм рішенням № 246 перейменувала провулки 1-й, 2-й, 3-й Стаханівські на вулицю, 1-й і 2-провулки Івана Хоменка відповідно.

За матеріалами Вікепедії

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia