Неділя 21-ша по ЗСД

prytcha pro sijacha 3

Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 167 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Subota Lazareva 2Вийти з гробу гріха назустріч Життю і Воскресінню

Сьогодні ми переживаємо Лазареву суботу, особливий день в літургійному році. Напередодні на Літургії Напередосвячених Дарів, коли ми співали стихири, то чули такі слова: «Ось закінчилася Чотиридисятниця». Фактично закінчився Великий піст і сьогодні ми починаємо Квітну тріодь, новий період в літургійному році, який безпосередньо прив’язаний до Пасхального Таїнства. Всі наступні дні, які будемо переживати, безпосередньо впроваджують нас до Таїнства страждання, смерті і Воскресіння Ісуса Христа.

Розповідь про воскресіння Лазаря, яка знаходиться в Євангелії від Йоана, займає унікальне місце в структурі цього Євангелія. Йоан так уклав своє Євангеліє, що після Прологу, який ми читаємо на Пасху, розпочинається книга знаків.

Ця книга знаків має сім подій, які показують, що Христос є той Месія, на Якого очікував ізраїльський народ. Розпочинається книга знаків чудом в Кані Галилейській, а закінчується вона саме історією про воскресіння Лазаря. Це означає, що Йоан подає нам наостанок найбільший знак, що Христос є Господь, Месія. Адже Христос, воскрешаючи Лазаря, показує, що Він є Той, Хто має в руках і життя, і смерть людини. Він прийшов, щоби знищити смерть, увійти у смерть і дати людині вічне життя. І ось у світлі цього сьомого месіанського знаку я хотів би подати вам три думки для розважання на цей сьогоднішній день.

Перша думка, центральна думка цієї події, це слова, які Христос каже сам про себе: «Я є Воскресіння і Життя». Христос не має життя, так як маємо ми, сотворіння, бо наше життя нам хтось дав, ми його не маємо від себе. Апостол Павло каже, що все, що ми маємо, ми мусіли від когось отримати. Христос є Життям! Він є живим Богом Ізраїля, Який разом з Отцем і Святим Духом є Єдиним Живим. Христос є Воскресінням, бо «воскресіння» означає дати наново життя комусь, хто втратив той первісний дар. Тому-то Христос і затримується, хоч знає, що Лазар хворіє, вмирає, знає, що він у гробі, але не йде одразу до Свого приятеля. Саме для того, щоби виявити людям, що Він є Життям і Воскресінням.

Друга думка. Ми читаємо в книгах Старого Завіту, що кара за гріх – смерть. Це означає, що коли хтось втікає від життя, його не хоче, від нього відмовляється, то неминуче його чекає смерть. Коли ми грішимо (час Великого посту був якраз часом пізнання свого власного гріха і боротьби з ним), ми себе вкладаємо в гріб. Погляньмо, опис поховання Лазаря – це образ грішної людини: Лазаря, поклавши до гробу, зв’язали похоронними полотнами; руки і ноги має зв’язані той, хто грішить. Той, хто грішить, завжди закривається від інших людей, його кімната стає подібна на гріб, тому що він боїться показатися людям, яким він є насправді. Ви добре знаєте, що коли хтось чинить погані вчинки, це раніше чи пізніше стає явними. Це так само, коли хтось не миється і вже на четвертий день починає неприємно пахнути. Те саме з гріхом. Хоч би як ми його приховували – зловоння гріха рознесеться довкола. Це є ознаки того, що ми втрачаємо життя, ми потрошки-потрошки стаємо нездатними до життя, тому що ми втратили особистий зв’язок і єдність з Джерелом, Яким є Христос. Лампочка, яка відрізана від джерела струму, гасне, так само і людина, яка через гріх перериває свій особистий зв’язок і єдність з Богом, рано чи пізно кладеться зв’язаною до гробу і двері її кімнати перетворюються на камінь, щоб коли хтось буде переходити, не чути було її смороду.

Третя думка. Читаючи сьогодні цю історію, замість імені «Лазар» поставте кожний своє ім’я і тоді побачите, як Христос вас любить. Господь знає все, що діється в душі кожного з вас. Можливо, Він не поспішає одразу нас рятувати, щоб показати, хто є Джерелом нашого життя, нашого спасіння. Христос проходить біля мене і плаче наді мною. Плаче над своїм приятелем, тому що Він любить нас. Апостол Йоан каже, що коли юдеї побачили, як Христос плаче, говорили: «Дивіться, як Він його любив».

Як любить наш Спаситель кожного з нас! Однак сама сцена воскресіння є ще цікавішою: уявіть собі людину, яка зв’язана по руках і ногах, але все ж таки йде. Чи це можливо? Як Лазар міг вийти з гробу зі зв’язаними руками і ногами? Але це є той момент, коли Христос все ж таки промовляє до мене, прощаючи мені мої гріхи і оживляючи мене. Він каже до мене: «Святославе вийди», – і так можливо до кожного з вас. І тоді те, що мене зв’язувало, розв’язується, замість зловоння Христос наповняє нас своїми пахощами. […] Христос Своїм cловом поєднує нас із Cобою, є нашим Воскресінням і Життям, повертає нам життя, усуває все те, що є ознаками нашого загнивання і умирання та дає нам повноту життя у Ньому.

Нехай сьогоднішня подія стане певним підсумком нашої великопісної дороги. Якщо хтось до сьогодні лежить у гробі, нехай почує те слово: «Вийди!» Треба вийти, щоби разом з Христом увійти у Його Страсті й стати причасником Його славного Воскресіння.

З проповіді Блаженнішого Святослава до семінаристів Київської духовної семінарії (27.04.2013). Аудіо запис

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia