Неділя 5-та по ЗСД

Hadarynski bisnuvati

Неділя 6-та по ЗСД

Nedila 6 po ZSD

Святого Володимира

Volodymyr Velykyy 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 170 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila 2 Postu 2Немічна, грішна, розгублена і забута усіма людина є улюбленою дитиною Небесного Отця

[…]

«Сину, відпускаються тобі гріхи твої».

У другу неділю Великого посту ми з вами чуємо особливе Боже слово, яке наш Небесний Отець через Свого Сина у Дусі Святому скеровує до всіх нас. І цим Божим словом є одна історія, яка трапилась […] в дуже цікавих обставинах. Четверо друзів несуть свого приятеля на ношах, який є розслаблений, себто паралізований.

Несуть до єдиного, хто може помогти, до Ісуса Христа. Силі їхньої любові до свого приятеля, а також вірі в Божественного Учителя не може ніхто протистояти: ні обставини, ні множество народу, ні також хата того чоловіка, де ті люди зібралися. Вони навіть до певної міри шкоду господарю зробили, тому що стелю розібрали з одною єдиною метою, щоб покласти до ніг Христа свого хворого приятеля. Але як ми приглянемося ближче, що турбувало тих людей, то побачимо, що розслаблений, паралізований чоловік фактично мав усі члени свого тіла здоровими: руки, ноги, а також розум, але він був внутрішньо розбитий. Не було, можливо, найосновнішого, чогось такого, що б могло зв’язати всі ті члени в одне єдине ціле, урухомити його організм. Він був безсилий. Мабуть без помочі своїх приятелів він не міг навіть мріяти, щоби вийти на світ Божий, а вже не кажу знайти якогось лікаря, а ще більше стати перед очі Божественного Спасителя. Він сам собі не міг помогти, мусів хтось подати йому руку помочі. І ці люди знайшлися. Але вони лише були співдіяльними в тому, що вкінці сталося. Христос, дивлячись на те, що рухало тими людьми, уздоровив цього немічного, хворого чоловіка.

«Сину, прощаються тобі гріхи твої».

Я би хотів, щоб ми з вами прослідкували не так розмову Ісуса Христа з фарисеями, книжниками, але те, як Ісус звертається до цього хворого чоловіка. Найперше слово, яке Він до нього скеровує, не було «хворий», «грішнику», але слово дуже тепле – «сину». Так тільки звертається батько до своєї дитини. Цим першим словом Спаситель показує, що та людина, немічна, грішна, розгублена і забута усіма, є улюбленим сином Небесного Отця і саме та синівська постава дає можливість Йому уздоровити найбільшу причину його негараздів – гріх. Христос прийшов, щоби привернути кожному з нас Боже синівство, щоби кожен з нас став сином і донькою Небесного Отця через прощення, яке нам приніс єдинородний Син Божий. Прощати гріхи людині може тільки Бог. І таким словом Христос виявляє своє Божество. Тому то книжники і фарисеї почали дивуватися: «Як Він може виступати від імені самого Бога?» Бо тільки Бог може спасти людину від її гріха, від її смерті. Так як той розслаблений не міг сам собі помогти, так само грішна людина не може сама позбутися свого гріха. Вона потребує Спасителя, потребує лікаря, потребує того, хто дасть їй прощення гріхів, але лише силою любові Божої до цієї своєї загубленої, але віднайденої дитини.

Друга фраза, яку каже Христос до цього чоловіка, є: «Кажу тобі, встань!» У грецькій мові оте «встань» звучить «ἔγειρε» і може мати два значення. Одне справді є зміною позиції: хтось лежав чи сидів і ось він підвівся на рівні ноги. Але може мати ще й інше значення – «воскресни», «пробудися». Тим словом Христос не раз воскрешав померлих: померлого сина вдови з Наїну, доньку Яіра. Тим словом Христос наче наново покликає людину до життя. І це восстання цього розслабленого чоловіка є передвісником воскресіння: воскресіння самого Христа, того воскресіння, до якого ми готуємося протягом цього Великого посту, але також і воскресіння, яким Христос хоче торкнути кожного з нас для того, щоб ми нарешті могли позбутися внутрішнього розбиття нашої істоти і почати нове, повноцінне, повне життя людини, яке можливе лише у вірі, бо тільки віра єднає людину з Богом.

Сину, доню, відпускаються тобі гріхи твої.

Чи є час Великого посту справді часом покаяння, покаяння, коли Церква закликає нас, мене і вас, почути на власні вуха ті слова: «Сину, доню, відпускаються тобі гріхи твої»? Але де? Коли? У святому Таїнстві Сповіді! Дуже часто ми шукаємо розв’язки різних наших негараздів: особистих, сімейних, державних, суспільних, бо чуємо, що Господь Бог дав нам, нашому суспільству, все. У нас все є: чудова багата земля, обдаровані, розумні люди, але часом ми відчуваємо себе отакими просто розслабленими і паралізованими, шукаємо завжди помочі ззовні, можливо, до кінця не розуміючи, якої найбільше помочі і від кого кожен з нас потребує.

[…] Лише той, хто зможе отримати відпущення і очищення власних гріхів, може бути свобідним і здатним будувати свобідну, вільну, багату і процвітаючу державу. Сьогодні Христос […] хоче торкнути силою своєї любові і свого воскресіння кожного і кожну з нас, наново назвати своєю дитиною і каже нам усім: «Встань, розпрям свої плечі, візьми у свої руки власні негаразди, які випливають як причина із твого внутрішнього духовного розбиття. Віднайди себе, як син і донька Небесного Отця у вірі». […] Нехай милосердний Господь зцілить своєю любов’ю і благодаттю всіх нас і дарує нам шлях у нове життя, життя Воскреслого. Амінь.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Архиєрейської Божественної Літургії у катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці у Луцьку (31.03.2013). Аудіо запис

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia