Неділя самарянки

Nedila samarianky 2

Неділя розслабленого

Nedila rozslablenoho 1

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Ювілей Ікони

DSC 3029b

Гості он-лайн

На сайті 278 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

PistВеликий піст є великою і святою мандрівкою назустріч Воскресенню. Є великою нагодою переосмислити своє духовне життя, свої внутрішні порухи і змагання, свої пріоритети і цілі. Однак, щоб Великий піст став для нас чимось великим і святим, що провадитиме до Великого і Святого, потрібно не зробити з нього формальність. Просту формальність. Так як ми це робимо з багатьма великими і святими речами. Як-от наприклад, відвідування храму, приступання до Таїнств, вітання християнським привітом. Дуже нерідко християни роблять це формально.

Приходять у неділі до храму, але не намагаються жити згідно з Євангелієм (дозволяють собі на більші і менші гріхи, свідомо і невимушено, просто з лінивства чи вигоди), просять про Хрещення новонародженого немовляти, але навіть не знають, для чого потрібне це Таїнство (відповідь на кшталт: «Бо усі так роблять» або «Щоб ніхто дитину не врік» є явним прикладом язичництва серед християн), приступають до Таїнства Подружжя, але не задаючи собі клопоту усвідомити виключність, нерозривність і святість зв’язку (опісля розлучаються і оправдуються «несходженням характерів»), і т. д. І так багато гарних і добрих речей робимо дуже формально з мінімальною духовною користю. А може і безкорисно? А може на засуд?

Так-от щоби Великий піст не став черговою формальністю, слід його дотримуватися. Так часто можна почути від християн: «Піст не в їжі, а в стриманні від гріха; піст не в тому, щоб себе обмежувати, а в тому, щоб себе перемінити». Словом, піст ні в чому з того, в чому треба трохи потерпіти. Піст – це просто період очікування великого торжества. От і все. Так воно чи ні? Може це просто гарний і вишуканий спосіб переконати себе, що постити не треба? Бо це важко, бо це вимагає зусиль, бо це треба терпіти… Може ми просто намагаємося себе обдурити і під гарними словами скриваємо справжню суть, яка полягає в тому, що ми не хочемо постити?

Так, суть посту не в їжі, бо їжа не може нікого осквернити, але суть посту в стриманні від певної їжі, хоча звісно, що не лише. Піст починається в стриманні від їжі і закінчується стриманням від гріха, починається обмеженням своїх бажань і завершується переміною серця. Як можна вийти по драбині, пропускаючи щаблі? Як можна правдиво стримуватися від гріха, не вміючи стримати себе в такому елементарному, як споживання м’яса? Чи той, хто не хоче заставити себе пам’ятати про Бога при споживанні їжі, терплячи від споживання їжі менш смачної, пам’ятатиме про Нього при розмові, коли треба буде стримати язик, щоб не нагрубити у відповідь на образу? Чи буде він пам’ятати про Бога, коли треба буде позичити гроші тому, хто найімовірніше їх ніколи не віддасть? Та ні. Той, хто заради Бога не може відмовити собі в споживанні смачної їжі, не зможе відмовити собі у самолюбстві, корисливості, егоїзмі. Просто тому, що не навчився в чомусь собі відмовляти. А того власне вчить нас Великий піст, як і кожен піст взагалі. Чому так важливо постити від певного виду страв у будні дні Великого Посту (субота і неділя не є посними днями)? Та тому що, кожного разу, коли їмо (це зазвичай тричі на день) та відмовляємо собі у чомусь смачному, пам’ятаємо про Бога, бо це з любові до Нього стримуємо себе. І так чинячи тричі на день, вчимося часто пам’ятати про Бога. І тоді набагато легше є згадати про Нього, коли хочеться сказати комусь щось недобре, коли хочеться відмовити комусь у допомозі, коли хочеться догоджувати собі, а не іншим. Той же, хто їсть протягом посту усе, що і в інший час, кажучи, що суть посту не в їжі, а в молитві, нехай же чесно відповість сам перед собою, чи почав він більше молитися, чи почав більше милостиню чинити. Ні. Лише той, хто навчив стримувати своє тіло у їжі, той вправний і в молитві, і в милостині. Хто ж не вміє приборкати найпростішого, а саме свого шлунка і смаку, як зможе приборкати лінивство у молитві і недбальство в милостині? Не зможе. Просто піст для такого не існує. Тобто, існує, але лише формально. Але ж і радість Воскресення щоб не була тоді формальною. А що за радість, якщо вона формальна? А що за християнство, якщо воно формальне? А що за віра в Бога, якщо вона формальна?

Не будьмо формальними (зовнішніми, несправжніми, поверховими) християнами, бо Бог відає серця і помисли. Він не потребує, щоб ми ходили до храмів, приймали Таїнства і постили. Бог є самодостатнім і ні в чому не має потреби. Але це ми потребуємо ходити до храмів, приймати Таїнства і постити, щоб бути щасливими тут і у вічності. Чи може хочемо бути щасливими лише формально?

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia