Св. Архистра. Михаїла

arhystratyg myhajil

Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Неділя 24-та по ЗСД

Nedila 24 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 117 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Svyate-Pismo-300x224Неділя 28-ма по Зісланні Святого Духа. Послання апостола Павла до Колосян 1, 12-18

12. Дякуйте Отцеві, який зробив нас гідними мати участь у долі святих у світлі. 13. Він вирвав нас із влади тьми й переніс у царство свого улюбленого Сина, 14. в якому ми маємо відкуплення, прощення гріхів. 15. Він – образ невидимого Бога, первородний усякого створіння, 16. бо в ньому все було створене, що на небі і що на землі, видиме й невидиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. 17. Він раніш усього, і все існує в ньому. 18. Він також голова тіла, тобто Церкви. Він - начало, первородний з мертвих, так, щоб у всьому він мав першенство.

Звертаючись до перших християн у Колосах, апостол Павло починає свою проповідь не із морального закону, не з вимог щодо поведінки християн, але починає із джерела, пригадуючи про начало, із якого ці християни, зрештою так само як і ми, почерпнули саму ідею про можливість добросовісного життя, а зокрема пригадує про самого Бога, Який через Ісуса Христа став началом нового життя у кожному, хто вірить в Нього.

На перший погляд це пригадування є настільки високо-богословським, що може здаватися, що повсякденне життя є більш буденне і що в ньому рідко коли знаходиться місце на пам’ять про ці настільки високі істини.  Та насправді без цього джерела, тобто самотужки, ми приречені на обмеженість – без відновлення життя із Богом ми не можемо виконувати Його закон, оскільки кожен із нас в серці має зародок гріха, котрим ми приносимо плоди гріха. Найцінніше, що ми маємо у нашому житті, є не якогось роду знання чи особливі здібності (наприклад, навіть чинити чудеса!) – найбільшим і найціннішим, що ми, як християни, маємо у нашому житті, є Бог, є віра у Нього, є можливість спілкуватися із Ним. Відповідно найбільші зусилля ми маємо прикладати саме для того, щоби щораз більше відкривати Бога, щоби пізнавати Його, любити Його та служити Йому.

Бог є началом усього і коли ми відпали від Нього, не ми першими повернулися до Нього – вибором гріха ми наповнили свої серця бунтом проти праведності Бога – ні, це Бог сам знову дає нам можливість мати найбільше із можливих благ, яким є не якась наша якість чи здібність, але яким є сам Бог, Котрим ми починаємо немов володіти, коли маємо щораз глибші стосунки із Ним.

Відкуплення – це дар Бога, котрий є незмірно більший від лукавства нашого бунту проти Нього. Проте, як і у випадку із першим Адамом, ми маємо берегти цей дар, бо як Адам відпав від Бога і нерозважно впустив в життя гріх та смерть, так і ми маємо цей дар «немов у глиняних посудинах» (2 Кор 4,7). Понад усе бережімо в нашому житті віру в Бога, в Його Сина Ісуса Христа, бо без цієї основи наше життя буде «збудоване на піску», буде в небезпеці руйнування, і навпаки – близькість із Богом дасть нам постійності та сталості, яку ми так наполегливо шукаємо, щоправда нерідко поза Ним.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia