Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 249 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Svyate-Pismo-300x224Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа. Послання апостола Павла до Ефесян 2,14-22

14. Бо він – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15. скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі.

19. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся на житло Бога в Дусі.

Стиль листів святого апостола Павла є досить непростим, оскільки він пише на основі юдейського богослов’я та традиції. Крім того його лексика та стиль стають перешкодами на дорозі зрозуміння його текстів (про це свідчив ще і апостол Петро в своїх посланнях (див. 2 Петра 3, 15-16).

Так у даному уривку апостол пише про наступне: коли він говорить про «двох, котрі стали одне» (14 вірш), про їхнє примирення (15 вірш) в одному тілі (16 вірш) – говорить про існуючий розділ на юдеїв та не-юдеїв (або язичників), котрий в Ісусі Христі вже тепер не має жодної сили. До Ісуса Христа юдеї були хранителями обітниці спасіння людини від гріха (певного начала, присутнього в людському серці, котрим людина в злі знаходить втіху), що очікували приходу Месії (Месія = помазаний, вибраний Богом). Обіцяний Месія мав принести справедливість, мав стати царем миру. Зберігаючи це обрання Богом, юдеї почали дуже політично дивися на майбутнього Месію, котрий в їхньому розумінні мав би бути тим, хто розповсюдить царство Ізраїля (як держави) аж до кінців світу. Прихід Месії – Ісуса Христа – став виконанням обітниці, але відповідно не до поверхневої людської інтерпретації, а до задуму Бога: тепер в Бозі немає обрання, немає привілейованості, бо Бог не обмежується людським, хоча і послуговується усім шляхетним, що є в людині. В Ісусі Христі Бог примирив із собою усе.

Природним було те, що найперші християни були юдеями, хто прийняв Ісуса з Назарету як обіцяного Месію (тобто Христа). Відповідно вони не до кінця розуміли, як вони повинні ставитися до поган, серед яких було багато симпатизуючих цій новій вірі. У свою чергу погани також розуміли, що вони не можуть прилучитися до вибраного народу. Саме в цьому контексті апостол Павло пише послання – він заспокоює юдеїв-християн, щоби не боялися приймати навернених «поган», та втішає «поган», говорячи, що також і вони тепер в Ісусі Христі мають доступ до святості Бога: тепер «стіна», котрою є приналежність чи неприналежність до вибраного народу, впала, і кожному, хто шукає правду і живе нею, відкриваються небеса.

Хоча послання написане дуже давно і зовсім в іншому контексті, воно і зараз є актуальним – зокрема наголошує на великому прагненні Бога єднати усе людство, показує Бога, Який спричиняється до єднання, а не до поділів. А це значить, що і ми, як християни, маємо особливе завдання спричинятися до єдності – і в родині, і на роботі, і в церковній спільноті, а певною мірою також і до єдності усіх людей.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia