Неділя 21-ша по ЗСД

prytcha pro sijacha 3

Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 168 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila 17 po ZSD 5Євангельський уривок про жінку-хананейку читається у сімнадцяту неділю по зісланню Святого Духа (Мт 15,21-28). Церква ставить нам за приклад віру жінки-поганки. Чому маємо саме від неї вчитися? Бо у її серці була любов, любов до дитини, яка завжди є віддзеркаленням любові Божої до своїх чад. Ця любов штовхнула її звернутися до чужоземця; ця любов примусила її бути настирливою навіть тоді, коли зустріла глухе мовчання; ця любов примусила її спокійно перенести, здавалося би, різку відмову; та ж любов давала їй здатність бачити за словами Ісуса співчуття. Рушійною силою в серці цієї жінки була любов.

У цієї жінки була віра. Вона росла від спілкування з Ісусом. Спершу жінка називала Його Сином Давидовим. Це був загальновідомий, поширений політичний титул, яким називали Ісуса, великого чудотворця, в світлі земної сили і слави. Ця жінка прийшла, щоб виклопотати благовоління у великої людини. Вона прийшла з якимось марновірним відчуттям, з яким приходять до чародія. Потім же вона назвала Його Господом. Ісус ніби примусив її подивитися на Себе, і вона побачила в Ньому щось справді Божественне. Саме таке відчуття і хотів розбудити в ній Ісус, перш ніж виконати її настирливе прохання. Він хотів, щоби жінка прийшла з благанням до Бога Живого, а не до людини. Можна помітити, як росла віра цієї жінки, коли вона стояла віч-на-віч із Христом, аж поки, нарешті, побачила, Хто Він насправді. Ця віра виявилася з поклонінням. Жінка спершу слідувала за Ісусом, а закінчила тим, що стала на коліна; вона почала проханням, а закінчила благанням. До Ісуса ми завжди повинні наближатися з відчуттям приклоненої голови і колін перед Його величчю, а лише потім приходимо до Нього зі своїми проханнями і потребами.

У цієї жінки була залізна наполегливість. Її нічим не можна було збентежити. Ця жінка прийшла до Ісуса тому, що Він був її єдиною надією. Вона прийшла з повною надією, з гострим відчуттям потреби. Її молитва була надзвичайно серйозною – не формальним ритуалом, а виявом пекучого бажання душі, яка відчувала, що не може задовільнитися відмовою.

Жінка володіла особливим даром бадьорості. У неї були великі неприємності, а вона могла усміхатися. Бог любить світлу, радісну віру, очі якої світяться надією, яка завжди може освітити морок. Ця жінка принесла Ісусові прекрасну і сміливу любов, віру і тверду наполегливість в непохитній надії, та тривалу бадьорість. Така віра буде вислухана у своїх молитвах.

Джерело: Архистратиг. Душпастирський вісник храму Святого Архистратига Михаїла, число 8-9 (42-43), серпень-вересень, 2007 р. Б.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia