Myronosytsi 2І знову Євангеліє про воскресіння (Мр 15,43-16,8) у третю неділю по торжестві Пасхи… Знову Церква, як добра мати, повторює нам найрадіснішу новину, добру звістку, благу вість про те, що Ісус Христос воскрес. Та на жаль, звичайною нашою реакцією на речі, що повторюється, є пасивність, є незосередженість (згадаймо, як часто буває це на молитві, коли ми молимося устами, повторюємо щось, що вже стільки разів ми промовляли, проте коли перервати нас на півдорозі – то нам прийдеться механічно повторювати молитву від початку, щоби сказати про що була наша молитва), є «виключення» нашого розуму. Та те, що описує нам Євангеліє, залишається серцем нашої віри, яке будить не лише наш розум, але передусім цілиться в серце.

Ісус Христос помирає і саме смерть Ісуса стає подією, після якої Йосиф Ариматейський, будучи поважним радником, починає вірити, причому ця віра дає йому такої сміливості, що він йде безпосередньо до Пилата, щоби попросити його про можливість віддати Померлому останню шану і похоронити Його тіло. Ісус Христос відходить і, як не дивно, саме це забирає страх у Йосифа і підштовхує його до віри… та поки що не у воскресіння.

Йосиф зробив усе, щоби подбати про померле тіло нашого Господа – наступними у цій турботі стають жінки, які хочуть намастити тіло Господа пахучими оліями, і так виразити свою пошану і свою любов, та не судилося…, вірніше вони отримують можливість по-іншому віддати пошану Ісусу Христу, розповідаючи іншим, що Він воскрес. «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам».

Новина, котра вражає більше ніж будь-яка інша: Христос воскрес! Ця новина настільки виходить поза межі нашого розуміння, що її дуже легко повторювати, не задумуючись…

Просімо в Господа, Котрий знає, що таке страждання і смерть, щоби Він допоміг нам по-новому, в радості Святого Духа, прийняти цю новину – що Він воістину воскрес!!!