Неділя розслабленого

Nedila rozslablenoho 1

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Ювілей Ікони

DSC 3029b

Гості он-лайн

На сайті 179 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila 1 Postu 1Євангеліє у першу неділю Великого посту (Йо 1, 43-51) розповідає нам про поставу перших покликаних апостолів – про щирість та негайність відповіді апостола Филипа та про допитливість, зваженість та неспішність відповіді апостола Натанаїла.

Отже, Филип, почувши запрошення від Ісуса йти за Ним, з відданістю та запалом прихилився до цієї пропозиції. Його внутрішній світ був настільки переповнений цією подією, що він, не вагаючись, починає кликати й інших, щоби вони прийняли те, що прийняв він сам. Одним з тих, хто зустрічається на його дорозі, є майбутній апостол Натанаїл. «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, – Ісуса, Йосифового сина, з Назарету» – благовістить Филип.

Натанаїл же, оскільки ще не зустрічав Ісуса особисто, починає згадувати усі знані ним фрагменти зі Святого Писання і виявляє, що в Писанні нічого не говориться про те, що Месія має бути з Назарету (більше того, на той час євреї вважали ці землі практично поганськими, тобто такими, що відпали від віри). «А що доброго може бути з Назарету?» Тобто Натанаїл, відповідаючи, каже, що не вірить, що саме звідти може прийти Месія.

І у відповідь апостол Филип говорить слова, мудрості яких так часто нам бракує: «Прийди та подивися» (неодноразово в нашій «боротьбі за те, щоби інші вірили» ми забуваємо, що наші ближні мають не просто піддатися нашим переконанням, але мають зустріти живого і воскреслого Ісуса Христа, Якого жодні наші знання не можуть охопити, а наш досвід є завжди меншим від досвіду зустрічі конкретної особи із живим Ісусом Христом). Натанаїл погоджується (дуже багато людей протягом цілого свого життя терпеливо чекають моменту, коли їх рідні чи близькі скажуть «так» на запрошення зустріти Христа та спробувати з Ним порозмовляти безпосередньо).

Зустрівши Натанаїла, Ісус відразу робить йому комплімент щодо його вірності традиції, в якій той виріс, та в ствердження одночасно вкладає об’явлення того, що Він (Ісус) є всезнаючим, тобто Богом. Розуміючи це, Натанаїл з пересторогою перепитує: «А звідки ти мене знаєш?» «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею», – відповідає Христос. Без жодних сумнівів там, «під смоковницею», Натанаїл мав якийсь особливий досвід і торкання Бога, і коли Ісус сказав йому ці слова, то сказав їх в тому самому Дусі, з тією самою глибиною та світлом, які Натанаїл досвідчив там під деревом – і скептицизм майбутнього апостола відразу проминув: «Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів».

Жоден з нас не може відтворити глибини слів, які потрібні для того, щоби торкнутися серця іншої людини. Тому, коли ми зустрічаємо таких, що не піддаються нашим аргументам, довірмо їх Христові, котрий одним словом у відповідній момент може змінити повного сумнівів «справжнього ізраїльтянина, в якому нема лукавства» у палкого апостола Натанаїла.

Нехай і наші серця палають вогнем його ревності та вірності Ісусові Христові.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia