Богоявлення Господнє

Bohojavlennia 2

Неділя по Богоявленні

Nedila po Bohojavleni

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 398 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

BlahovishchenniaПразник Благовіщення Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії, який кожного року світло звершуємо 7 квітня (25 березня), має свій фундамент в Біблії, а саме в Євангелії від Луки (Лк 1,26-38). Йдеться про одне з найдавніших християнських свят, установлених на згадку про те, як Архангел Гавриїл сповістив Діві Марії, що Бог стає людиною, щоб людина могла стати богом (Св. Іриней Ліонський).

Від самих початків Благовіщення святкувалося 7 квітня (25 березня), і завжди у великопосний період, час, який виключає будь-яку урочистість аж до Великодня. Константинопільський Собор в 692 році, так званий Трульський, приписує святкувати празник урочисто, в який би час і день він не випав. І в такий спосіб в Церквах візантійської традиції розвивається ціла система літургійних приписів, які регулюють богослужіння Благовіщення з богослужіннями Чотиридесятниці чи Страсної седмиці.

Празник Благовіщення має один день передпразництва, і в наступний день після самого празника, 8 квітня (26 березня), згадується пам'ять Архангела Гавриїла. Це пов’язано з тим, що в нашій візантійській традицій, в наступний день після великих свят згадується пам'ять тих осіб, якими Бог послужився для того, щоб здійснити таїнство спасіння.

Найважливішою темою празника Благовіщення є сповіщення про ВоплоченняBlahovishennia 2 Слова Божого та радості, яка з цього випливає. В богослужбових стихирах празника постійно лине заклик: «Радуйся», яким Архангел звернувся до Богородиці. Це радість, яка не має в собі нічого поверхневого, але виникає з усвідомлення благодаті спасіння, яке дається нам в Ісусі Христі. Властиво празник Благовіщення є святом, яке спрямовує все створіння до прослави та споглядання таїнства Воплочення Слова Божого. Роздумуючи над богослужбовими текстами празника, зауважуємо, що вони підсумовують все таїнство нашої віри. Богослужбові стихири насичені біблійними висловами, особливо старозавітніми, пророцтвами Старого Завіту, які сповіщають про Христа. Титули, які, в богослужбових текстах, надаються Марії, взяті зі Святого Письма та тісно пов’язані з Христом, з таїнством Воплочення Божого Слова та з Божественним Її Материнством: «Радуйся, земле незасіяна; радуйся, купино неопалима» (Вих 3,2); «радуйся, глибино неоглядна; радуйся, мосте, що до небес переводиш і драбино висока, яку споглядав Яків» (Бут 28,12); «радуйся, божественний посуде манни» (Вих 16,33); «радуйся, звільнення з прокляття» (Бут 3,15); «радуйся, повернення Адамове з вигнання: Господь з Тобою (Лк 1,28). Маємо тут щонайменше вісім висловів «радуйся», з яких п’ять взяті зі Святого Письма.

Іншою важливою темою празника Благовіщення є поєднання мотивів подиву і сумніву в Марії: «подиву» того, що Їй було сповіщено, «сумніву» не стільки перед тим, що має збутися, але сумніву, щоб не стати, подібно як Єва, жертвою обману (спокуси) того, хто сповіщає великі речі: «будете як Бог». Інше поєднання здивування та подиву літургійні тексти надають Архангелові, коли він сповіщає Марії таїнсто Воплочення Божого Слова: «О, незбагненно, як Той, Хто в небесах неосяжний, Дівою народжується?! Той, Хто має за престол небо, і за підніжок землю, в утробі дівичій вміщається! Той, на кого шестокрилі і многоокі серафими дивитися не можуть, благозволив воплотитися від Неї… Це ж істинний Бог Слово».

Blahovishchennia 4На Утрені, в каноні, який є написаний у формі діалогу, чи свого роду дискусії між двома персонажами, в нашому випадку між Архангелом та Богородицею, подібно, як в стихирах на вечірні, знову повертається тема здивування самого Архангела тим, що мусить сповістити, та тема подиву і страху Діви, щоб не бути обманеною як Єва:
Ангел: Кущ, який не згорав, охоплений полум’ям, на Тобі, благодатна, всехвальна, виявив преславну таємницю, бо після народження, о Чиста, Ти залишишся Приснодівою.
Богородиця: Освітлений сяйвом Бога Вседержителя, істини проповіднику, скажи, Гавриїле, з усією щирістю: як я, маючи навіть чистоту нетлінну, можу народити плоттю безплотне Слово?
Ангел: Я зі страхом, як раб, стою перед Тобою, Владичице, і навіть боюся нині дивитися на Тебе, Діво, бо на Тебе, як дощ на руно, зійде Слово Отче, як благозволив.
Богородиця: В усьому неосяжний і всіма невмістимий, як Він може оселитися в утробі Діви, Яку сам створив? Як я зачну Бога, Слово, співбезначального Отцю і Духу?
Ангел: Радуйся, Діво Владичице; радуйся, Пречиста; радуйся, оселе Божа; радуйся, світильнику світла, Адамове примирення, Євине визволення, горо свята, яскраве святилище і палато безсмертя.Blahovishchennia 3

Одна з останніх стихир на Утрені підсумовує таїнство нашого спасіння, яке висловлене в Євангеліях та в усій святоотцівській традиції: «Од віку скрите таїнство днесь одкривається, і Син Божий стає сином людським, щоб, гірше прийнявши, подати мені ліпше. Обманувся в давнину Адам і, забажавши стати богом, не став. Людиною стає Бог, щоб Адама богом учинити».

Тропар празника дуже коротко і ясно підсумовує значення події Благовіщення – Син Божий стається Сином Діви:  «Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління. Син Божий Сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

Подія Благовіщення надзвичайна тим, що Син Божий стає людиною, стається дитиною Діви, щоб усі люди стали дітьми Отця. Від того, як ми приймаємо Благовіщення, залежить зміст нашого життя на щодень. Благовіщення Діві Марії – це справді «схід сонця нашого спасення», адже в Ній Христос, відвічне світло, бере на себе нашу темряву, аби дати нам нове народження для дня, що не знає смерку (Жан Корбон).

За матеріалами книги

Manuel Nin, Tempo di Dio, tempo della Chiesa, Milano-Genova 2011.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia