Kyrylo YerusalymskyyЧетверте огласительне слово святителя Кирила Єрусалимського до тих, які приготовляються в Єрусалимі до просвіщення /хрещення/, сказане без приготування, про десять правд віри /догматів/, на слова з послання до Колосян: «Вважайте, щоб ніхто вас не збаламутив філософією та пустим обманством, за людським переданням та за первнями світу» і так далі (Кл 2, 8).

Розпізнання духів

1. Порок вдає чесноту і кукіль намагається показатися пшеницею. З вигляду, правда, схожий він на пшеницю, але ті, які здатні розрізнити, розпізнають його через смак.

Також і диявол перетворюється в Ангела світла (пор. 2 Кр 11, 14), однак не для того, щоб повернутися в первісний свій стан, але щоб звабити людей. Бо маючи серце тверде як ковадло (пор. Йов 41, 16), він і волю має неспроможну вже розкаятися. Він намагається огорнути мороком сліпоти і смертоносним поширенням невір’я тих, які ведуть рівноангельське життя. Багато бо ходить вовків в овечій одежі (пор. Мт 7, 15); шкіру мають вони овечу, однак не мають їхніх пазурів та зубів (1). Будучи покриті шкірою лагідної тварини і зовнішністю зваблюючи простих людей, вони випускають із щелеп своїх згубну отруту нечестя. Отже, нам потрібна Божественна благодать, бадьора думка і обережні очі, щоб через незнання не з’їсти замість пшениці кукіль і не зазнати нам шкоди, щоб не натрапити на вовка, прийнявши його за вівцю, і щоб не статися їжею злотворного диявола, прийнявши його за добродійного Ангела. Бо він /диявол/, за словами Писання, ходить «як лев рикаючий, шукаючи кого б пожерти» (1Пт 5, 8). Для того Церква пропонує настанови, для того і подаються теперішні повчання, для того і відбувається читання Святого Письма.

2. Головний принцип Богопочитання полягає в наступних двох речах: у точному пізнанні правд /догматів/ благочестя та в добрих ділах. Правди віри /догмати/ без добрих діл неприємні Богові; також Він не приймає і справ, якщо вони не основані на догматах благочестя. Адже, яка користь знати добре вчення про Бога і ганебно чинити розпусту? З іншого боку, яка користь бути стриманим, як належиться, але не знати Бога і нечестиво богохулити? Найбільшим скарбом, отже, є пізнання догматів і готовність душі, тому що багато є тих, які зваблюють інших філософією і марною брехнею. Погани зводять солодкістю мови: «Бо мед із уст чужої жінки капає» (Прип 5, 3). Обрізані, натомість, зваблюють тих, які до них приходять (пор. Тит 1, 10), мінливим поясненням Божественного Писання, та вивчаючи його з дитинства до старості (Іс 46, 3-4), старіються в невігластві (2Тм 3, 7). Послідовники єретиків улесливими і вишуканими словами зводять серця простих людей (Рм 16,18), приховуючи під ім’ям Христовим, як під медом, отруту злочестивої доктрини. Про них всіх говорить Господь: «Глядіть, щоб ніхто не звів вас» (Мт 24, 4; пор. Мк 13, 15; Лк 21, 8). Для цього і подаються настанови у вірі та відбувається її пояснення.

Пояснення головних правд

3. Але перш, ніж приступити до повного пояснення правд віри /Символу віри/, мені здається, було б зараз добре скорочено представити вам найголовніші правди віри, щоб велика кількість речей, про які потрібно буде сказати, та довгий час Святої Чотиридесятниці не спричинили забуття серед тих між вами, які найменше здібні. Втім, запропонувавши зараз коротке пояснення, не забудемо представити це також обширніше. А найбільш обізнані з присутніх, маючи вже добрі звички і вправленні почуття, «щоб розрізняти добро від зла» (Євр 5, 14), терпеливо нехай зносять те навчання, що будуть слухати, яке є більш властиве немовлятам, та настанови, які подібні до молочної їжі, щоб разом отримали користь і ті, які мають потребу в повчанні, а також ті, які вже здобули певні знання, щоб пригадали те, що вже пізнали раніше.

Про єдиного Бога

4. Перш за все, отже, нехай буде закладене у фундамент вашої душі вчення про Бога. Бог є один єдиний, нероджений, безначальний, незмінний, нероджений від будь-кого і не має іншого наступника в своєму житті, не почав жити в часі, ані кінця життя не має. Він є благий і справедливий; тому, коли почуєш слова єретика, що інший бог справедливий, а ще інший – благий, тоді негайно згадавши це, пізнаєш отруту єресі. Одні насмілюються розділяти єдиного Бога нечестивим вченням, а другі кажуть, що хто-інший є творець і господар душі, а хто-інший тіла: це безумне і разом з тим нечестиве навчання. Бо як може бути людина слугою двох панів, адже говорить Господь у Євангелії: «Ніхто не може двом панам служити» (Мт 6, 24; пор. Лк 16, 13)? Тому тільки один є Бог – Творець душі і тіла, один є лише Творець неба і землі, один є лише Творець Ангелів і Архангелів. Він, будучи Творцем багатьох речей, є предвічним Отцем Одного лише Єдинородного свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього створив усе (пор. Йо 1, 3), видиме і невидиме (пор. Кл 1, 16).

Досконалість Бога

5. Отець Господа нашого Ісуса Христа не обмежений будь-яким місцем і не менший від неба, але, навпаки, небеса є ділом рук Його (пор. Пс 8, 4) і вся земля міститься в пригорщі Його (пор. Іс 40, 12): Він є у всьому і поза всім. Не думай, що сонце від Нього ясніше світить або однаково як Він. Бо Той, Хто створив сонце, мусів бути вже перед тим незрівнянно більший і світліший. Він знає наперед майбутнє та Він могутніший за все. Знає все і робить так, як хоче. Він не підлягає якомусь певному порядку подій, ані народженню, ані долі, ані жодній необхідності. Він є у всьому досконалий і містить у собі всю повноту досконалості. Не зменшується і не збільшується, але завжди залишається однаковим і незмінним в своєму існуванні. Він приготував грішним покарання, а праведним вінець.

Віра в Бога

6. Численні різними шляхами віддалилися від єдиного Бога: деякі обоготворили сонце, щоб по заході сонця, під час ночі, бути без Бога; інші обоготворили місяць, щоб вдень не мати Бога; деякі – інші частини світу, інші – мистецтва, інші – харчі, ще інші – задоволення. А деякі – до безумства пристрасні до жінок – високо поставивши зображення оголеної жінки і називаючи її Афродитою, поклоняються в цьому образі своїй пристрасті, а інші, будучи ураженими блиском золота, обоготворили його та інші матеріальні речі. Якщо хтось покладе в основу свого серця вчення про єдиного Бога, Який все посідає, і увірує в Нього, той знищить всю згубу злого ідолопоклонства та єретичного зваблювання. Отже, цю першу правду благочестя поклади за допомогою віри в основу твоєї душі.

Христос – Син Божий

7. Віруй також в Сина Божого, Одного і Єдиного, Господа нашого Ісуса Христа, Бога родженого від Бога, Життя роджене від Життя, Світло роджене від Світла, подібного у всьому до Того, Який Його родив, Який не отримав існування в часі, але роджений відвічним і незбагненним способом від Отця перед усіма віками. Він є мудрістю і силою Божою, та справедливістю самобутньою (пор. 1Кр 1, 24.30). Сидить праворуч Отця передше всіх віків. Адже Він був увінчаний Богом (пор. Євр 2, 9) не після своїх страждань, як деякі думають, а також не за терпеливість отримав трон по Його правиці, але відколи існує. Він від віків роджений, має царську гідність, сидить разом з Отцем, будучи Богом, Премудрістю і Силою, як було сказано. Разом з Отцем царює і все творить з волі Отця, не применшуючись, втім, в Божественній гідності; знає Родителя так, як знає Його Родитель (пор. Йо 10,15). Коротко кажучи, пам’ятай про те, що написано в Євангелії: «Ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина» (Мт 11, 27; пор. Лк 10, 22).

Слово Бога

8. Не відділяй Сина від Отця, а також, не змішуючи одне з одним, мусиш вірити в певне поєднання між Сином і Отцем. Віруй передовсім, що один є лише Єдинородний Син одного Бога, Бог-Слово, що існує перед усіма віками. Це не те слово, що будучи вимовлене, розливається у повітрі, це не те слово, що подібне багатьом неістотним словам, але Слово-Син, Творець істот словесних, Слово, що слухає Отця і само говорить. Втім, про це, якщо дозволить Бог, з часом докладніше буде вам сказано: я пам’ятаю однак свій намір про те, щоб тепер подати лише короткі настанови у вірі.

Воплочення Сина

9. Віруй, що Єдинородний Син Божий, заради наших гріхів зійшов з небес на землю, прийнявши на себе, подібну нашій, людськість, і родився від Святої Діви і Святого Духа. Не уявно та примарно, але істинно здійснилося Його воплочення; не пройшов Він через Діву так, як через канал, але істинно воплотився від Неї; дійсно їв, як ми, і дійсно пив, як ми. Бо якщо воплочення є привидом, то й спасіння буде лише мрією. Два єства /дві природи/ мав Христос: Він був людиною, оскільки був видимим, і разом з тим – Бог невидимий. Як людина, Він дійсно їв як ми (бо мав тіло /плоть/, подібне нашому), а як Бог, наситив п’ятьма хлібами п’ять тисяч людей (пор. Мт 14, 15-21; Мк 6, 34-44; Лк 9, 12-17); справді помер як людина, а як Бог – воскресив чотириденного мерця (пор. Йо 11, 38-а); справді заснув у човні (пор. Мт 8, 24; Мк 4, 38; Лк 8, 23) як людина, але як Бог – ходив по водах (пор. Мт 14, 25; Мк 6, 48; Йо 6, 19).

Христос розп’ятий …

10. Він істинно був розп’ятий за наші гріхи. Якби ти захотів це відкинути, то місце, яке звідси видно, викрило б тебе, ця блаженна Голгофа, на якій ми зараз зібралися заради Розіп’ятого на ній. Та й весь всесвіт вже має частини хресного древа, а розп’ятий Він не за свої гріхи, а для того, щоб ми звільнилися від наших гріхів. Він і зганьблений був тоді людьми, і вдарений був по щоці (пор. Мт 26, 67; Мк 14, 65; Лк 22, 63; Йо 18, 22) як людина, але впізнаний був творінням як Бог. Сонце бо, побачивши знеславленого Владику, з трепетом затьмарилося (пор. Лк 23, 45), не переносячи такого видовища.

… похований …

11. Він був справді покладений у кам’яному гробі (пор. Мт 27, 60; Мк 15, 45; Лк 23, 53) як людина, але через Нього каміння порозпадалося (пор. Мт 27, 51) від страху. Зійшов до аду, щоб і звідти визволити праведних. Бо чи хотів би ти, скажи мені, щоб живі насолоджувалися благодаттю, тоді як велика частина з них неправедні, а ті, які від Адама на довгий час були ув’язнені, не отримали свободи? Пророк Ісая так багато велемовно провістив про Нього і ти не хотів би, щоб Цар, зійшовши, звільнив свого провісника? Там був Давид, Самуїл і всі Пророки, і сам Йоан, який говорив через посланих: «Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?» (Мт 11, 3; Лк 7, 19). Не хотів би ти, щоб Він, зійшовши, звільнив таких мужів?

… воскрес …

12. Але Той, Який зійшов в ад, вийшов звідти, і похоронений Ісус істинно повстав на третій день. І якщо коли-небудь юдеї будуть дорікати тобі, то ти, не зволікаючи, взаємно запитайся їх про таке: «Якщо Йона на третій день вийшов з кита (пор. Йона 2, 11), то чому ж і Христос не міг би повстати з землі на третій день? Якщо мертвий, який доторкнувся до костей Єлисея (пор. 2Цар 13, 21), повстав, то невже Творець усього не міг повстати набагато легше силою Отця?» Отже, Він воістину воскрес і, воскреснувши, знову з’явився учням; і свідки Його Воскресіння – дванадцять учнів (пор. Ді 2, 32-33), які не звабливими і гарними словами засвідчили Воскресіння, але піддали себе мукам і смерті, борючись за істину Воскресіння. Якщо «на слово двох або трьох свідків, – як говорить Письмо, – усяка справа вирішувалася» (Мт 18, 16; пор. Втор 19, 15), то про Воскресіння Христове свідчать дванадцять людей; та невже ти ще не віриш у Воскресіння?

… вознісся на небо

13. Ісус, звершивши подвиг терпіння і викупивши людей від гріхів, зійшов знову на небеса, будучи піднятий хмарою (пор. Ді 1, 9). Ангели Його супроводжували і Апостоли Його споглядали. Якщо ж хто не вірить сказаному, то повинен повірити діям, які бачить нині. Усі царі, вмираючи, разом з життям позбавляються й своєї влади, а розп’ятому Христові поклоняється вся вселенна. Ми сповіщаємо ім’я Розп’ятого і тремтять злі духи. Численні в різні часи були розп’яті, але коли призивання імені якогось іншого розп’ятого проганяло злих духів?

Слава Хреста

14. Не встидаймося, отже, Хреста Христового, але якщо б навіть інший і приховував його, ти відкрито знаменуй ним своє чоло, щоб злі духи, бачивши це царське знамення, з трепетом далеко втікали від тебе. Знаменуй себе ним, коли ти їси і п’єш, коли сідаєш, лягаєш або встаєш від сну, коли говориш чи ходиш, коротко кажучи, при кожній нагоді. Бо Розп’ятий на Хресті перебуває там високо на небесах. Якби Розп’ятий і Похований залишився у гробі, тоді ми мали б причину соромитися. Однак Той, Який був розіп’ятий на цій Голгофі, зійшов на небо (пор. Лк 24, 51; Мк 16, 19) з Оливної гори, яка знаходиться на схід від нас (пор. Зах 14, 4). Зійшовши звідси в ад і назад повертаючи до нас, від нас знову зійшов на небо при голосі Отця, що кликав до Нього: «Засядь праворуч мене, доки не покладу ворогів твоїх тобі підніжком» (Пс 110, 1).

Майбутній суд

15. Цей Ісус Христос, Який зійшов, знову прийде з небес, не з землі; і я сказав «не з землі», бо від землі незабаром з’являться багато супротивників Христових /антихристів/ (пор. 1Йо 2, 18). Вже багато, як відомо тобі, стали говорити: «Я – Христос» (Мт 24, 5; пор. Мк 13, 6; Лк 21, 8), а наостанок з’явиться «мерзота запустіння» (Мт 24, 15; Мк 13, 14; пор. Лк 21, 20), яка неправдиво присвоюватиме собі ім’я Христове. Але ти, натомість, чекай істинного Христа, Сина Божого, Єдинородного, Який вже не прийде більше з землі, але з небес, Який об’явиться всім ясніше великої блискавки і променів світла, супроводжуваний Ангелами, щоб судити живих і мертвих та зацарювати в Царстві Небесному, вічному і нескінченному. І це відзнач, оскільки багато таких, які кажуть, що Царство Христове матиме кінець.

Святий Дух

16. Віруй також в Духа Святого та тримайся тих же думок про Нього, які ти маєш про Отця і Сина, та не зважай на богохульне про Нього вчення. Знай, що цей Святий Дух є єдиний, нероздільний, всемогутній, вседіючий, але в собі неподільний, Який знає таємниці, «досліджує все, навіть глибини Божі» (1Кр 2, 10), Який зійшов на Господа Ісуса Христа у вигляді голуба (пор. Мт 3, 16; Мк 1, 10, Лк 3, 22), Який діяв через Закон і Пророків, Який і нині під час хрещення запечатує твою душу. В Його освяченні має потребу вся розумна природа. Якщо хто наважиться вимовити хулу на Нього, той не отримає відпущення ні в цьому світі, ні в майбутньому (Мт 12, 32). Рівною славою Божества почитається Він з Отцем і Сином; в Ньому мають потребу Престоли і Господьства, Начала і Власті (пор. Кл 1, 16). Один бо є Бог, Отець Христа, і один Господь Ісус Христос (пор. 1Кр 8, 6), Єдинородний Син єдиного Бога, єдиний і Дух Святий, що все освячує і боготворить, що говорив через Закон і Пророків, в Старому і Новому Завіті.

Печать Святого Духа

17. Нехай назавжди в твоїй пам’яті закарбується ця печать /отримане вчення/, яке тобі було подано у скорочені; якщо ж Господь дозволить, то по можливості воно буде подано з доказами із Святого Письма. Бо жодне божественне і святе таїнство віри не повинне подаватися без Божественного Писання і абсолютно не потрібно також піддаватися довгим промовам чи красномовним здібностям. Таїнство віри не повинне ґрунтуватися на одній лише вірі і вибраних словах. Ти не вір навіть мені, коли я просто говорю тобі про Нього, якщо на пітвердження моїх слів не будеш мати доказів з Божественного Писання. Бо спасаюча нас сила віри залежить не від вибору слів, але від доказів Божественних Писань.

Душа

18. Після того, як ти пізнав цю чисту, славну і всесвяту віру, пізнай також себе самого, хто ти такий, пізнай, чому ти складаєшся з двох частин: з душі і тіла, і як було недавно сказано, той же сам Бог є Творцем душі і тіла. Знай, що ти маєш душу вільну, і твоя душа – найпрекрасніше творіння Боже – створена за образом свого Творця, безсмертна за благодаттю Бога, Який дарує їй безсмертя, душа – це творіння розумне, нетлінне за благодаттю Того, Який дарував їй такі привілеї, вона (душа) має владу робити, що хоче. Бо ти не тому грішиш, що народився в той чи інший час, не доля змушує тебе чинити розпусту, ані розташування зірок, як деякі безглуздо твердять, примушує тебе віддаватися перелюбу. Чому, не бажаючи зізнатися у власному злі, приписуєш його причину безневинним зіркам? Не слухай астрологів, тому що Божественне Писання так говорить про них: «Нехай же виступлять і тебе врятують ті, які розмірюють небо, які спостерігають зорі», – і далі: «Вони, мов солома. Вогонь спалить їх; вони не врятують життя свого від лютої пожежі» (Іс 47, 13-14).

19. Знай також і те, що перше, ніж прийти у цей світ (2), душа взагалі не грішила; однак, прийшовши в нього безгрішними, грішимо ми нині згідно з вільним нашим вибором. Анітрохи не слухай того, хто зле пояснює наступні слова: «Роблю те, чого не хочу» (Рм 7, 16), але згадай слова: «Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас» і так далі (Іс 1, 19-20). І знову: «Так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення» (Рм 6, 19). Пам’ятай також і про наступні слова Святого Письма: «Вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога» (Рм 1, 28) і: «Те, що можна відати про Бога, їм явне» (Рм 1, 19), та ще: «Зажмурили свої очі» (Мт 13,15), пам’ятай також про слова, якими Бог їм знову докоряє, кажучи: «Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння; як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?» (Єр 2, 21).

20. Душа безсмертна і всі душі між собою рівні, як чоловіків, так і жінок; різні тільки члени тіла. Не має категорій душ, щоб одні з природи грішили, а інші з природи робили добро, але те й інше залежить від вільної волі, адже істота душі у всіх єдина і однакова. Багато про що міг би я говорити з вами, але часу пройшло вже багато; однак, що є важливіше, ніж спасіння? Невже ти не бажаєш докласти зусилля, щоб прийняти напуття для боротьби з єретиками? Невже не бажаєш дізнатися поворотів цієї дороги, щоб через незнання не впасти у прірву? Якщо наставники бачать чималу користь у тому, що ти пізнаєш це, то ти, якого наставляють, чи не повинен із задоволенням приймати все те, чого навчають тебе?

21. Душа має свобідну волю, тому диявол може підбурювати, однак примусити проти її волі не має влади. Вселяє він тобі думку про розпусту; якщо захочеш, то приймеш її, якщо ж не захочеш, то не приймеш. Бо якби ти був змушений чинили розпусту, то для чого тоді Бог приготував геєну /пекло/? Якби з природи, а не з вільного вибору робив ти добро, то для чого тоді Бог приготував вінці невимовні? Вівця є лагідною, але вона ніколи за свою лагідність не увінчається вінцем, бо лагідність її походить не від вільного вибору, але від природи.

Тіло

22. Возлюблений, ти дізнався тепер, наскільки можна, про душу; прийми посильні повчання і про твоє тіло. Нікого не слухай, хто говорить, що воно не від Бога. Бо ті, які вірять, що тіло не від Бога, і що душа перебуває немовби в якісь чужій і непридатній собі посудині, легко і охоче вживають тіло для розпусти. І чому зневажають вони гідне подиву тіло своє? Який воно має недолік в красоті? Якого мистецтва не вистачає в його будові? Чи не належало б їм звернути увагу на чудові, повні блиску, очі? Уявити, як вуха, бувши криво утворені, можуть безперешкодно чути звуки? І як нюх здатний до прийняття та розрізнення запахів? Як язик служить в двох випадках: для розрізнення смаку і для словесної дії? Як легеня, будучи прихованою всередині, невпинно дихає повітрям? Хто змусив серце перебувати в безперервному битті? Хто влаштував стільки малих і великих жил та артерій? Хто поєднав мудро кістки з сухожиллям? Хто одну частину їжі визначив для підтримки життя, а іншу відділив для виверження? Хто приховав у відповідному місці непристойні частини тіла? Хто чинить безперервним, за допомогою простого поєднання, людський рід, який міг би бути знищений /перерваний/?

23. Не кажи мені, що тіло є причиною гріха. Бо якщо тіло є причиною гріха, то чому мертвий не грішить? Поклади меч в правицю /руку/ щойно померлого, вбивства не буде. Нехай проходять перед щойно померлим молодим чоловіком всякого роду красоти, похоті до перелюбу в ньому не буде. Чому? Тому що тіло не грішить саме по собі, але душа грішить за  допомогою тіла. Тіло є знаряддям, немов би плащем та одежею душі. Якщо вона дозволяє на розпусту, тоді тіло стає нечисте; якщо ж тіло з’єднане буде з душею святою, тоді стає воно храмом Духа Святого. Це не я кажу, але Апостол Павло сказав: «Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас?» (1Кр 6, 19). Отже, бережи твоє тіло, тому що воно є храмом Духа Святого. Не безчесть тіла твого розпустою /нечистими ділами/, не заплямовуй цієї прекрасної твоєї одежі. Якщо ж і заплямував, то очисти тепер покаянням, обмийся, допоки ще маєш час.

Дівиці і монахи

24. Вислухайте вчення і про цнотливість, найперше ви, що належите до стану чернецтва і дівицтва, що на землі рівноангельске проводите життя, а потім і інші члени Церкви. Великий вінець готується вам, браття; не проміняйте важливого достоїнства на маловажні задоволення, вислухайте слова Апостола: «Щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство» (Євр 12, 16). Ти вже вписаний в ангельських книгах за рішучість зберігати цнотливість; дивися, щоб знову не бути викресленим за блудні діла.

Одружені

25. З іншого боку, провадячи дівственне життя, не загордій перед тими, які провадять менш досконалий спосіб життя в шлюбі. «Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями» (Євр 13, 4), як говорить Апостол. І ти, що зберігаєш невинність, не від шлюбних народжений? Не зневажай срібла тому, що маєш золото. Нехай зостануться в благій надії і шлюбні, які живуть у шлюбі, як належить, які вступають в шлюб за законом, а не за перелюбом, ідучи за неприборканою волею, які знають час для стриманості, щоб вільно зайнятися молитвою (пор. 1Кр 7, 5), які на церковних зібраннях /літургійній молитві/ з чистими одежами мають також чисті тіла, які вступили в шлюб для дітонародження, а не через пристрасне задоволення.

26. І ті, які одружилися лише один раз, нехай не зневажають тих, які вступили в другий шлюб (3): воістину гарна і дивна річ стриманість, втім виправданим є вступ і у другий шлюб, щоб слабкі не чинили розпусту. «Я бажав би, щоб усі люди були, як я», – каже Апостол; «Але коли не можуть стриматися, нехай одружуються: ліпше одружитися, ніж розпалюватися» (1Кр 7, 7-9). А все інше – блуд, перелюб і всякого роду нестриманості – відкинь далеко від себе; нехай твоє тіло зберігається в чистоті для Господа, щоб і Господь споглянув на тіло. Нехай тіло твоє споживає харчі тільки для підтримки життя та для безперешкодного служіння, а не для того, щоб віддавалося воно задоволенням.

Їжа

27. Відносно їжі, хай будуть для вас ось такі правила, оскільки багато через їжу грішать. Одні без розбору приступають до ідольських жертв (пор. 1Кр 8, 1-13; Од 2, 14.20), а інші утримуються від них, втім засуджують тих, що їдять (пор. Рм 14, 13). Таким чином в судженнях про їжу оскверняються душі деяких (пор. 1Кр 8, 7), які не знають ґрунтовних причин споживання чого-небудь чи стримування від їжі. Ми постимо, утримуємося від вина і від м’яса не тому, що ненавидимо їх, як речі нечисті, але тому, що очікуємо за те нагороди; щоб за погорду чуттєвим насолодитися нам духовної та мисленної трапези, і щоб, посіявши нині зі сльозами, з радістю пожати в будучому віці (пор. Пс 126, 5). Отже, не зневажай тих, що їдять (пор. Рм 14, 3) і з причини тілесної слабкості приймають їжу, і не засуджуй тих, які вживають трохи вина заради шлунку і частих недуг (пор. 1Тим 5,23): не осуджуй їх, як грішників. Ти не повинен погорджувати м’ясом, як чимось злим. Бо таких має на увазі Апостол, коли говорить: «Вони заборонятимуть одружуватися і волітимуть стримуватись від страв, що їх Бог створив для вірних і для тих, які спізнали правду, щоб їх споживати з подякою» (1Тим 4, 3). Тому, утримуючись від нього /м’яса, споживання інших страв/, утримуйся не так, як від речі скверної, інакше не буде за те нагороди. Але зневажай, навіть якщо воно добре, тому що тобі запропоновано щось набагато краще – духовне.

28. Будь сильний душею, щоб ніколи не споживати тобі їжі, принесеної ідолам. Про це не тільки я зараз дбаю, але дбали вже й апостоли, і Яків, єпископ цієї Церкви, апостоли й старші писали до всіх народів соборне послання про те, щоб утримувалися вони особливо від жертв ідольських, а потім від крові і задушеного (пор. Ді 15, 20.23.29). Бо багато з людей, уподібнюючись до звірів і живучи подібно собакам, п’ють кров за прикладом хижих звірів і з жадібністю їдять задушене. А ти натомість, раб Христовий, і під час їдження дотримуйся благоговіння. Цього досить про їжу.

Одежа

29. Одежу май на собі просту, не для прикраси, але для необхідного покриття, не для того, щоб одягатися пишно, але щоб зігрітися взимку і прикрити наготу тіла. Піклуючись про одяг під приводом прикриття сорому, не піддайся іншому сорому.

Воскресіння

30. Бережи, прошу тебе, твоє тіло і знай, що ти встанеш з мертвих і будеш судимий з цим тілом. Якщо прийде тобі на думку сумнів, що це неможливо, то поглянь на своє життя і зроби висновок з того, чого ти не бачиш. Подумай і скажи мені, сто і більше років тому, де ти був? З наскільки малозначного і слабкого стану досяг ти настільки великого віку і такої краси. Невже ж Той, Який з небуття до буття все привів, не в змозі воскресити те, що вже існувало і знову піддалося зруйнуванню? Тóму, Який щорічно посіяне для нас зерно, яке зогниває, оживотворює, невже важко буде воскресити нас самих, для яких і Він повстав? Чи бачиш ти, що дерева зараз впродовж стількох місяців стоять без плодів і без листя, а коли пройде зима, то все знову якби з мертвих оживе? Чи не набагато краще і зручніше ожити буде нам? Жезл Мойсеїв з волі Божої перетворився в чуже для нього єство змія, а людина, що піддалася смерті, невже не прийде знову в первісний стан?

31. Не слухай тих, які кажуть, що це тіло не повстане. Воно насправді повстане. Свідчить про це Ісая, кажучи: «Мертві воскреснуть і востануть ті, що лежать в гробах» (Іс 26, 19), і: «Багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, – каже Даниїл, – одні на життя вічне, другі на вічний сором та на ганьбу» (Дан 12, 2). Всім людям належить воскреснути, але не для всіх однакове буде воскресіння. Всі ми отримаємо тіла вічні, але не всі однакові. Праведники отримають для того, щоб жити і вічно радіти з Ангелами, а грішники – щоб вічно терпіти муки за гріхи.

Хрещення

32. Тому Господь у своєму провидінні, із-за свого Чоловіколюбства, дав нам купіль покаяння, щоб скинувши з себе велику частину гріхів, або краще, всю тяжкість гріхів (пор. Євр 12, 1), і прийнявши печать від Святого Духа, ми стали наслідниками життя вічного. Але перед тим ми вже достатньо говорили про хрещення, тепер залишається викласти завершальні підготовчі вчення.

Божественні Писання

33. Про те все навчають нас богонатхненні Писання Старого і Нового Завіту. Бо обох Завітів єдиний є Бог, Який явленого у Новому Завіті Христа провістив у Старому і Який через Закон і Пророків провадив нас до Христа. «Раніш, ніж прийшла віра, ми були замкнені під охороною закону» (Гл 3, 23) і «Закон був нашим вихователем, аж до Христа» (Гл 3, 24). І якщо коли почуєш, що хтось із єретиків хулить Закон або Пророків, то скажи йому всупереч ці спасительні слова: «Не прийшов Ісус усунути закон, але доповнити» (пор. Мт 5, 17). Уважно дізнайся в Церкві, які то є книги Старого Завіту і які Нового. Книг, яких богонатхненність прихована (апокрифів), зовсім не читай. Бо якщо ти не знає книг, які всіма визнаються правдивими, для чого тоді даремно мучитися, вивчаючи ті, які є сумнівними? Читай Божественні Писання, двадцять дві книги Старого Завіту, перекладені сімдесятьма двома перекладачами.

Септуагінта – Переклад Сімдесятьох

34. Після смерті Олександра, царя македонського, його царство поділилося на чотири держави: Вавилонську, Македонську, Азійську та Єгипетську. Один з царів єгипетських, Птоломей Філадельф, цар вельми прихильний до наук, звідусіль збираючи книги, коли почув від Димитрія Фалерейского, начальника бібліотеки, про Божественні Писання Закону і Пророків, то вважав набагато кращим придбати ці книги не примусом проти волі їх власників, але схилянням їх на свою сторону за допомогою дарів і дружби. Знав він, що забране силою здебільшого буває оманливим, бо дається примусово, а те, що віддається з власної волі, завжди буває правдиве. Притому він послав до Елеазара, тодішнього архиєрея, багаті дари для тамтешнього Єрусалимського храму і випросив у нього для перекладу по шість чоловік від всіх дванадцяти колін Ізраїлевих. Потім, щоб переконатися, чи книги були Божественні чи ні, а також для певної обережності, щоб прислані перекладачі не спілкувалися один з одним, кожному з них призначив окремий будинок на острові, званому Фаре, що знаходиться поблизу Олександрії, і велів кожному перекладати всі Писання. Коли ж вони протягом сімдесяти двох днів закінчили справу, то він, звіривши переклади, над якими всі працювали в різних будинках, не зустрічаючись один з одним, виявив, що вони були згідні не тільки в думках, але і в словах. Адже праця полягала не у пошуках гарних слів і людських мудрувань, але в перекладі Божественних Писань, натхнених і перекладених за співдіянням Святого Духа.

Книги Старого Завіту

35. Читай перекладені ними двадцять дві книги, а тих, яких богонатхнення приховане (апокрифи), зовсім не доторкайся. Тими одними старанно займайся, які ми безпечно читаємо і в Церкві. Набагато розумніші від тебе були апостоли і древні єпископи, предстоятелі Церкви, які ці книги передали. А ти, будучи сином Церкви, не змінюй законів її. Зі Старого Завіту двадцятьма двома книгами, як сказано, займайся, і якщо ти хочеш навчитися, то старайся з моїх слів запам’ятати їх поіменно. Перші п’ять книг – це книги Мойсеєвого Закону: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня, потім шоста – це Ісуса Навина, далі книга Суддів з книгою Рут, які сьомою вважаються. З історичних книг: Перша і Друга книги Царів, які у євреїв творять одну книгу, подібно є також з Третьою і Четвертою книгами Царів (4), які становлять одну книгу. Таким же чином Перша і Друга книга Хронік (Паралипоменон) у них є одною книгою, і Ездри Перша і Друга за одну вважаються книгу. Дванадцята книга – Естер. Це – книги Історичні. Поетичних книг, написаних стихами, є п’ять: Іова, Книга Псалмів, Приповідки, Екклезіаст та Пісня Пісень, яка буде вже сімнадцятою книгою. Крім того є п’ять книг пророчих: Одна книга дванадцяти пророків, одна Ісаї, одна Єремії разом з Варухом, з Плачем і Посланням, потім одна Єзекиїла і нарешті Даниїла, що є двадцять другою книгою Старого Завіту.

Книги Нового Завіту

36. До Нового Завіту належать чотири Євангелія, а інші Євангелія є підробленими та шкідливими. І маніхеї написали Євангеліє від Томи, яке, будучи намащене пахощами Євангельського найменування, руйнує душі простих людей. За богонатхненні приймай також Діяння дванадцяти Апостолів; а понад те сім Соборних послань: Якова, Петра, Йоана та Юди; а печать всього Писання і останнє діло учнів – Чотирнадцять послань Павлових. Всі інші писання (5) повинні вважатися другорядними. Нічого того, що не читається в Церквах, не читай також і ти сам для себе, як то вже ти чув. Однак про це вже досить.

Моральне життя християнина

37. Втікай від усякого диявольського діяння і не піддавайся цьому драконові, відступникові, що добровільно змінив свою добру істоту. Він може підкорити собі того, хто хоче, а примусити нікого не може. Не зважай на вчення астрологів, ані на спостереження птахів, ані на передбачування, ані на нечувані гелленські віщування; навіть не слухай про чари, чарівні наговори і беззаконні справи, які пов’язані з викликанням мертвих. Втікай від всякого роду нестриманості, не догоджай череву, не люби задоволень. Будь вище пристрасті грошолюбства та здирства. Не бери участі в поганських зібраннях на видовища і в хворобах ніколи не вживай чарівних заклинань. Абсолютно відвертайся від всяких непристойних розмов; не вступай ані до самаританської, ані до жидівської релігії, бо Ісус Христос звільнив тебе від них назавжди. Залиш всяке дотримання субот, а особливо остерігайся всяких зборів законопереступних єретиків. Всіляко зміцнюй твою душу, зберігаючи пости, подаючи милостиню і читаючи Божественні Писання, щоб після того, як ти в цнотливості при благочестивих правдах /догматах/ віри проживеш у тілі решту часу, насолодився єдиним спасительним даром хрещення і таким чином був співпричисленим Отцем і Богом до небесного воїнства, і удостоївся небесних вінців в Христі Ісусі, Господі нашім. Слава Йому на віки віків. Амінь.

 

Примітки:

(1) Св. Кирило Єрусалимський закликає слухачів стерегтися диявола (лжепророків), що назовні видається добрим, благим, немов овечка, але всередині залишається сповненим зла, жорстокості, ненависті і підступу, як хижий вовк. Тобто подібний до овечки лише назовні (одежа, шкіра), однак всередині залишається цілковито хижим вовком, не маючи нічого овечого (пазурів та зубів), але маючи жорстокі вовчі пазурі і зуби, шукаючи кого б ними пожерти.

(2) Мова очевидно не йде про передіснування душі до того, як вона вселяється в людське тіло. Тут мається на увазі час від зачаття до народження. У зачатті дитина вже отримує душу, однак вона ще начебто «не прийшла у цей світ», тобто не народилась з лона матері.

(3) Мова йде найбільш ймовірно про одруження вдівців. В жодному разі тут не слід розуміти сприйняття Св. Кирилом другого одруження внаслідок розлучення.

(4) Тобто Перша і Друга Книги Хронік.

(5) Тут згадані усі тексти Нового Завіту, окрім книги Одкровення. Книга Одкровення найпізніше увійшла у канон Св. Письма і не читається в літургійній традиції Східної Церкви, тому про неї тут не згадується, але її можна і потрібно читати.