Bohojavlennia 5Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице; одначе Ти, Благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш, бо Ти є християн заступниця, Тебе величаємо. Це слова ірмосу свята Богоявлення. Відразу відчутно дуже урочистий тон, з яким цей літургійний піснеспів хвалить Богоматір, бо ж починається він із ствердження, що будь-яка похвала, будь-який спів на Її честь не можуть бути достатніми, щоб достойно звеличити Її. Мабуть нема нічого урочистішого, ніж визнати когось настільки величним, що людських слів і розуму недостатньо, щоб воздати хвалу цій величі.

Такий урочистий тон піснеспіву на честь Богородиці органічно пов’язується зі святом Богоявлення. Сама назва свята говорить про те, що «Бог явився». Перед Богом, Який явився, неможливо щось достойного сказати, як лиш мовчати з превеликим подивом та благоговійним трепетом. Не зуміє ніякий язик достойно благохвалити, тривожиться й ум, і то надсвітній, коли оспівує Тебе, Богородице, – каже ірмос. Це ті почуття, які охопили найперше всіх присутніх при Богоявленні над Йорданом щодо постаті Христа. Тривожився ум святого Йоана Предтечі, не знав він, як благохвалити Того, що прийшов від нього хреститися. Фактично слова ірмосу, звернені до Богоматері, є наче відлунням тих слів, які скеровуємо до Бога, що явився. Ми не можемо достойно благохвалити навіть Матері Христа, Яка була людиною, не кажучи вже про самого Христа – явленого Бога.

Одначе Ти, Благая, прийми віру, бо любов нашу божественну знаєш. Знову ж таки ці слова ірмосу відлунюють те, що говоримо Богові. Як не вміє язик наш достойно благохвалити Бога, а також Богородицю, і тривожиться навіть надсвітній ум, щоб віддати належну славу Богові, а також Тій, що породила одного з Тройці, так і віри та любові достойних не можемо принести. Але словами ірмосу просимо Богоматір, щоб Вона прийняла ту віру, яку висловлюємо устами через піснеспіви, і ту любов, яку маємо в серці, та донесла їх перед престол Всевишнього Троїчного Бога. Не тому, що це достойні дари, а тому, що більшим від цього не володіємо.

Марія Ярема