Богоявлення Господнє

Bohojavlennia 2

Неділя по Богоявленні

Nedila po Bohojavleni

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 182 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nicaea icon[Вірую в Ісуса Христа] родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Ці слова Символу потверджують та уточнюють попередньо сказане про Божество Христа. Виглядає, що достатньо було б сказати, що Син Божий є роджений, і вже непотрібно потім додавати «несотворений» чи «єдиносущний з Отцем», адже якщо роджений, то зрозуміло, що не створений, і якщо роджений, то зрозуміло, що мусить мати ту ж сущність, що і той, хто породив. Однак Отці, які укладали Символ віри, вважали за необхідне додати усі ці деталі з огляду на небезпеку поширення різних єретичних учень, згідно з якими Син Божий був меншим за Отця або навіть Його сотворінням. Символ же намагається різними уточненнями заперечити усі ці єресі разом.

Між родженим і сотвореним є величезна різниця. Роджений рівний гідністю тому, хто породив, натомість сотворений є наче власністю творця. У сотвореному бутті нема закладеної необхідності, бо той, хто творить, може існувати без свого творіння, адже в часовій перспективі мусить перше існувати творець, а тоді з’являється його творіння. У звичайному порядку речей і той, хто родить, випереджує у часі народжуваного. Натомість у стосунку Отця і Сина Родитель не може існувати без Родженого. Тобто вічне родження Сина від Отця є цілковитою необхідністю буття як Отця, так і Сина, та збігається в часі. Якби Отець вічно творив, а не вічно родив Сина, то існування Сина було б вічно зумовленим, зовсім не необхідним, а зрештою Син був би змінним, адже вічна творча дія Отця мала би вічно змінювати Сина. І тоді як висновок, слід було би ствердити, що Син Божий зовсім не є Богом, адже не є абсолютним, необхідним, незмінним. Ми ж говоримо про родження, а не сотворення другої Особи Божої. І то родження поза часом, нескінченне і необхідне.

Слово «єдиносущний» вказує на те, що Отець і Син мають одну і ту ж природу – Божу природу або сущність. Особи Божі, отже, мають спільну природу, але різні іпостасі. Те саме і з людьми: ми маємо спільну – людську – природу, але різнимося як окремі особи. ї

Слова що через Нього все сталося, з одного боку, стосуються Божества Христа, як про це говорить на початку свого Євангелія апостол Йоан: Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього (Йо 1, 3), а з іншого, стосується Його людської місії – спасіння людського роду через воплочення, смерть і воскресіння. Ці слова власне переводять нас від сповідування віри у Божественну сущність Христа до сповідування віри в Його людську сущність та діло спасіння, сповнене у ній.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia