Неділя 13-та по ЗСД

13 nedila1

Неділя 14-та по ЗСД

Nedila 14  po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 187 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Uspennia Bohorodytsi 4У свято Успення Пресвятої Богородиці на Вечірні урочисто співаємо: О, дивне чудо! Мати Життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба. Радій, Гетсиманіє, свята оселе Богородиці! Заспіваймо, вірні, маючи за провідника Гавриїла: Радуйся, Благодатна, з Тобою Господь, що через Тебе подає світові велику милість. Ця стихира свята поєднує у собі різні часи і простори, ставлячи нам перед очі вічність з її позачасовістю та надпросторістю. І таке поєднання різних часів і просторів чудово вплітається у саму тематику свята – перехід від землі до неба Діви Марії. Чому говоримо про різні часи і простори? Найперше у стихирі згадується, що Мати Божа покладається до гробу – це відбувалося у I ст. в Гетсиманії, згідно з текстом стихири. Далі сказано, що гріб стає драбиною до неба – мова йде про видіння Якова приблизно у 17 ст. до Христа у Бетелі (див. Бут 28, 19). І знову після цього піснеспів говорить нам про Гавриїла як про провідника нашої молитви, а Гавриїл благовістив Діві Марії про Її Богоматеринство в Назареті за дев’ять місяців до початку нової ери.

Маємо, отже, три різні часи і три різні місця. А все це стосується одного таїнства. Власне стихира Успення вводить нас у таїнственний час і простір, в якому, на відміну від історичного часу та фізичного простору, можуть поєднуватися три події, які часово і просторово по-земному непоєднувані. Гріб Божої Матері є драбиною до неба, яку бачив у видінні Яків, бо сама постать Божої Матері є здійсненням образу драбини, адже через Марію ми піднімаємося до неба, а Її смерть і покладення до гробу є остаточним акордом здійснення образу драбини, так як Та, через Яку ми піднімаємося до неба, сама через успення туди піднялася. Водночас при покладенні тіла Божої Матері до гробу співаємо Їй разом з Гавриїлом: Радуйся, Благодатна, з Тобою Господь. Тут сходиться час Благовіщення і час Успення, бо в обох сяє одне таїнство – входження в незбагненність, в якій є Господь. Як незбагненним для Марії був вхід у плоть Сина Божого в Її лоні в день Благовіщення, так незбагненним був і Її вихід із плоті у день Успення. У Благовіщенні Син Божий у Ній зачинався, а в Успенні Вона через Нього зачинається до неземного життя. Як у Благовіщенні був з Нею Господь, так і в Успенні. Одне таїнство поза часом і простором – Яків бачить сон-видіння небесної драбини, Гавриїл благовістить воплочення Христа, Марія покладається до гробу – таїнство сходження людства на небо.

Свято Успення також представляє чудесне зібрання апостолів, які були розкидані по різних кутках світу, але усі подолали більші чи менші простори і в один час зійшлися на похорон Богоневісти. Одна зі стихир свята говорить про це так: З Божої волі чудесно зібрані апостоли звідусіль зійшлися, щоб поховати пречисте і животворче Твоє тіло, і з любов’ю його поцілувати. Сили ж небесні, пройняті здивуванням, з’явившись з Владикою своїм, супроводили Богоносне і пречисте тіло, ідучи невидимо небесами, і кликали до архангелів: Ось приходить Цариця всіх, божественна Дочка! Відчиніть брами і вознесіть понад увесь світ Матір вічного Світла! Бо за Її посередництвом настало людям загальне спасіння. На Неї неможливо споглядати й віддати Їй достойну пошану, бо Її визначність переходить будь-яке уявлення. Тому, пречиста Богородице, живучи завжди з живоносним Царем і своїм Сином, молися повсякчасно, щоб від усякого ворожого підступу захоронені і спасенні були Твої діти, бо ми придбали в Тобі Заступницю і Тебе повіки врочисто прославляємо. Якщо уважно читати текст цієї стихири, то побачимо в ній певну аналогію до ще одної події, що була у відмінному часі та просторі – Вознесіння Ісуса на небо. Адже і в текстах Вознесіння Господнього йде мова про те, що ангели кличуть про відкриття небесних брам. Інша успенська стихира відкрито говорить про відносну схожість між двома подіями: Годилося, щоб очевидці та слуги Слова бачили остаточне таїнство – тілесне успіння Його Матері, та щоб побачили не лише на землі вознесіння Спаса, але й були свідками переставлення в небо Тієї, що Його породила. Ця схожість все ж є лише відносною, на відміну від попередньо вияснених «зміщених» у часі та просторі подій видіння Якова, Благовіщення та Успення. Бо Христос вознісся на небо силою своєю як Бог, Марія ж була узята на небо не своєю силою, але Його могутністю. Це гарно ілюструє ікона Успення, на якій зображений Христос, що тримає у руках душу своєї Матері.

О, дивне чудо! Не в змозі ми пояснити його, бо мова людська і розум слабосильні для цього. Але завжди можемо, роздумуючи, величати, як говорять нам літургійні тексти нашої Церкви.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia