Неділя 18-та по ЗСД

Nedila 18 po ZSD 1

Неділя 19-та по ЗСД

Nedila 19 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 252 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

cristo salvatore e datore di vita MetropolitaХоч і схопили Тебе, Христе, беззаконні люди, але Ти мій Бог, і не стидаюсь; били Тебе по плечах, і не відрікаюсь; до хреста Тебе прибили, і цього не скриваю; воскресінням Твоїм хвалюся, бо Твоя смерть є життям моїм. Всесильний і чоловіколюбний Господи, − слава Тобі! Ця стихира воскресної Вечірні сьомого гласу піднімає доволі неповторювану для недільних текстів тему – хваління чи пригнічення своїм дуже дивовижним Богом. Насправді виглядає, що сама тема не має смислу, бо ж Богом звемо Того, Хто вищий понад всіх, і Ким, звичайно, можемо лише хвалитися. Бо інакше віра втрачає сенс. Бо ж навіщо людині вірити в якесь слабке божество, яке своїми силами не надто відрізняється від самої людини? Нема сенсу. Людина завжди приписувала тим божествам, в які вірила, надзвичайну силу і надприродні властивості. Ми ж, християни, віримо в Бога, Який був схоплений беззаконними людьми, битий по плечах, прибитий до хреста та умертвлений. Чим тут хвалитися? Де тут сила і надприродні властивості?

Ти мій Бог, і не стидаюсь…, не відрікаюсь…, не скриваю…, – каже піснеспів Вечірні. На перший погляд, ми мали б власне стидатись своєї віри, відрікатись її, а якщо і зберігати, то скривати від інших. Але така постава означала би лише те, що ми зовсім нічого не тямимо у тому, що велике, що справжнє, що гарне і дивовижне. Великий Бог не став меншим від того, що зійшов на землю, і не перестав бути Богом від того, що став людиною, бо великому Богові ніщо не може забрати величі. Справжній Бог у людському тілі не став слабким через те, що дозволив себе бити, розпинати та умертвляти, бо ніщо не може забрати силу у Всемогутнього. Прегарний Бог не став негарним в скривавленому вигляді, бо краса не маліє у стражданні. Дивовижний Бог не перестав бути незбагненним, померши людським своїм єством, навпаки, Його дивовижність лише виявила свою надмірну міру.

Як можна стидатись Бога, Який не постидався добровільно знизитися до нас? Як можна відрікатись Того, Хто, маючи у собі завжди силу воскресіння, безсмертя, вічності, зволив заради нас померти і по третій день зоставатись у гробі? Як можна скривати, що наш Бог настільки незбагненний, настільки люблячий, настільки близький? Як можна не хотіти хвалитися Тим, Хто, будучи Паном, віддав життя за раба? Це можливо лише тим, які нічого не тямлять у тому, що велике, що справжнє, що гарне і дивовижне.

Літургійні тексти закликають нас хвалитися своїм всесильним і чоловіколюбним Богом, Його смертю і воскресінням, які стали нашим життям. Хвалитися Ним і хвалити Його – дуже дивовижного і близького, всесильного і великого, справжнього і прегарного Бога.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia