I vselenskyy soborВшановуючи сьогодні річницю православних зборів у світлому місті Нікеї, вірно вшановуємо богоносних Отців, що зібралися з усієї вселенної. Вони бо побожно й мудро відкинули безбожну науку єхидного Арія і соборно прогнали його з Католицької Церкви, навчаючи всіх у Символі віри, – виклавши його докладно й правовірно, – ясно визнавати одноістотного й споконвічного Сина Божого. Тому й ми, йдучи за їхнім божественним навчанням, з несхитною вірою служимо з Отцем Синові і Всесвятому Духові в одності Божества, Тройці єдиносущній. Так переповідає нам суть святкування пам’яті Отців І Вселенського собору одна із стихир Вечірні. Єпископи, які тоді зібралися на собор, названі богоносними, адже їхнє вчення несло іншим Бога, на відміну від вчення священика Арія, яке було, навпаки, безбожним.

Чому вчення перших назване богоносним, а останнього – безбожним? Виглядає дивним таке протиставлення, бо ж і Отці Вселенського собору в Нікеї, і Арій говорили про Бога. Річ у тім, що говорили вони про різних Богів – Отці вчили про триособового Бога – Отця, Сина і Духа, тоді як Арій навчав про одноособового Бога Отця. Отці стверджували, що Христос як Бог є одноістотний з Отцем, тобто має одне і те ж єство, одну і ту ж істоту Бога, що й Отець, тоді як Арій вірив, що Христос є цілковито іншої істоти, тобто не є Богом. Нікейські Отці говорили про споконвічність Сина, бо Він роджений перед віками, тоді як Арій твердив, що Син сотворений, а отже, не вічний. Іншими словами, йшла мова про два різні віросповідання: Троїчне і моно-Отцівське. Перше є богоносним, бо несе віру в правдивого Бога, Якого об’явив Христос, друге ж є безбожним, бо заперечує божество Сина і Духа, а отже, опосередковано заперечує і божество Отця, що завжди-презавжди нероздільно існує з Сином і Духом.

Стверджуючи божество лише Отця, Арій позбавив себе божественної благодаті Духа, натомість єпископи, зібрані в Нікеї, наповнювалися Духом, щоб виголосити Символ віри, що його незмінно сповідують християни уже майже сімнадцять століть. Тому й інша стихира Вечірні зве Отців таїнственними сурмами Духа, що виконали в Церкві гармонійну богословську пісню про Тройцю єдину і незмінну природою і Божеством. Неможливо без Божої благодаті, без дії Духа Святого правдиво визнавати Бога. Арій же, відкинувши Духа і Сина, намагався визнавати Отця, чого не міг ніяк осягнути, бо Отець пізнається лише у Сині через Духа.

Стихира в кінці закликає нас довіритися богоносним Отцям та йти за їхнім божественним навчанням, з несхитною вірою служачи з Отцем Синові і Всесвятому Духові в одності Божества.

Марія Ярема