Неділя 9-та по ЗСД

Nedila 9 po ZSD 1

Преображення ГНІХ

Preobrazhennia 3

Неділя 10-та по ЗСД

Bisnuvatyy 3

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 200 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila sliporodzhenoho 1Сліпонароджений, роздумуючи, мовив до себе: Невже заради батьківських гріхів родивсь я без очей? А чи, може, за невірство поган – їм на знак – я такий народився? Не насмілююся спитати: Коли ніч, а коли день? Мої ноги вже не можуть терпіти спотикання об каміння. Не бачив я сонячного світла, ані образу мого Творця, тож молюся до Тебе, Христе Боже: Зглянься наді мною і помилуй мене! Так представляє стихира Вечірні шостої неділі після Пасхи ймовірні роздуми та молитву сліпородженого.

Початок стихири показує нам, що батьківські гріхи здатні бути відчутними для дітей, зокрема їхні наслідки. З євангельського тексту знаємо, що це насправді не було причиною сліпоти чоловіка, але дуже ймовірно, що думка про те, що його незрячість є наслідком батьківського гріха, могла протягом багатьох років роїтися в голові сліпородженого. Слід сказати, що діти не відповідають за гріхи батьків, але можуть нести на собі різні хвороби чи невдачі як знак потреби навернення для батьків. Адже Бог спасає нас одне через одного [1].

Друга версія незрячості в роздумах сліпородженого – те, що він є знаком не для своїх батьків, а для поган. Тобто імовірно не задля навернення батьків, а задля навернення інших людей – тих, які не вірять в єдиного Бога – він народився невидючим. Яким чином чоловік міг стати знаком для ідолопоклонників? Самим своїм життям, яким виявляв гіркоту сліпоти, – в його випадку фізичної, а у випадку поган – духовної. Саме його життя мало би свідчити іншим, що вони також незрячі, хоч і по-іншому.

Однак знаємо, що і ця версія неправдива у відношенні до євангельського сліпородженого, адже Господь засвідчив про нього, що на славу Божу (щоб на ньому виявилися діла Божі) він таким народився. Це дуже гарна причина народитися незрячим, попри те, що незрячість не була від цього легшою для сліпородженого. Все ж той, хто не знав, коли день, а коли ніч, хто спотикався об каміння, хто не бачив ніколи ні сонця, ні людини – образу Божого, повинен був одного дня зазнати настільки великої радості і настільки великого захоплення від діла Божого, що на ньому виявилося, що це вартувало було бути увесь час до того сліпим. Повернення тілесної видючості повинно було супроводжуватися неймовірним духовним загостренням зору. Про це нам каже інша стихира Вечірні: Ти, Христе Боже, духовне Сонце правди, своїм пречистим дотиком подвійно просвітив того, що від народження був позбавлений світла («подвійно» значить не лише тілесно).

Літургійні тексти Неділі про сліпородженого закликають нас, отже, до радості: Бог знає усі причини наших нещасть і знає, як утішити нас понад міру страждань; нічого нема випадкового та абсурдного в Його діянні та Його допусті; усе незбагненно-болюче, що трапляється з Його волі, у свій час стане незбагненно-радісним.

Марія Ярема

[1] Це зовсім не означає, що Бог прагматично використовує одну людину, щоб привести до спасіння іншу. Ні, Він дбає про всіх з безумовною любов’ю та всім визначив найкращі дороги спасіння. Так як недуга чи невдача дитини може бути корисною для спасіння батьків, будучи їм знаком, так і для самої дитини певне лихо з необхідністю є корисним, інакше Господь не допустив би його.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia