Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Святителя Миколая

Sviatyy Mykolay

Неділя 27-ма по ЗСД

Nedila 27 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 389 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

263061.bКоли ввійшов Ти, Христе, через замкнені двері, Тома, званий Близнюк, не був з ними, тому й не повірив у те, що йому казали. Ти, милосердний, щоб його з невірства до віри привести, сподобив його побачити пречистий бік Твій, та рани на руках і ногах. Він же, доторкнувшись і побачивши, визнав Тебе – не привидом і не звичайною людиною, – але Богом, закликавши: Господь мій і Бог мій! Слава Тобі! Так говорить про свято другої неділі після Пасхи одна із стихир Вечірні. Стихира, яка фактично є літургійною піснею, переповідає зазвичай зміст свята чи дня, допомагає переосмислити біблійну історію або життя когось зі святих, деколи представляє внутрішні переживання чи почуття персонажів. Ось цитована вище стихира переповідає біблійну подію, але таке переповідання молитовне, тобто звернене до Бога, а не декламоване як представлення події. Стихира Томиної неділі подає нам до роздумів поводження двох осіб – Воскреслого Христа та Його учня – апостола Томи. Господь як милосердний реально та відчутно об’являє себе, щоб з невірства до віри привести учня, якому чомусь не пощастило бачити Вчителя разом з іншими у неділю воскресіння. Тома ж реально та автентично приймає об’явлення, визнаючи Христа справді воскреслим з мертвих, справді Господом і Богом.

Христос як абсолютний Бог і досконала людина завжди усе чинив і чинить реально та автентично, натомість апостол Тома, як і всі інші апостоли, не завжди вміли бути автентичними учнями Ісуса. Свідченням цьому були суперечки про вищість чи кращість, нерозуміння місії Вчителя, полишення Його самого у стражданнях тощо. Водночас така учнівська неавтентичність поведінки не позбавила їх все ж прагнення слідувати за Вчителем, бажання бути з Ним, любити Його. Нехай не у кожну мить свого слідування за Христом, але все ж учні були здатні правдиво пізнавати Його. І свідченням цьому стало пізнання Воскреслого апостолом Томою у наступну неділю по воскресінні. Каже нам стихира, що Тома визнав Ісуса не привидом і не звичайною людиною, – але Богом і Господом. Тобто, належно Його визнав. Адже навіть після дуже реального і дуже відчутного об’явлення людина здатна відкинути об’явлене як мариво, ілюзію чи сновидіння, особливо, якщо об’явлення різко контрастує з людською логікою чи природою речей. Натомість апостол блискавично визнав, як каже стихира, через доторк і погляд, що стоїть перед ним не привид, тобто не хтось цілковито безтілесний, але водночас і не звичайна тілесна людина, а сам Господь і Бог. Визнання Господом було мабуть найвищим визнанням статусу іншої людини (слово «Господь» вживалось у значенні «пан», «господар» і зовсім не було виключним «титулом» Бога), тоді як визнання Богом було визнанням не просто величі чи месіанства Ісуса, не просто Його воскресіння, але цілковитим визнанням Абсолюту у Тому, з Ким апостолу Томі ще так недавно доводилось їсти, ділити побут, розмовляти, сміятись, а може й сперечатись, у Тому, хто лише десяток днів перед тим був жорстоко катований і вбитий. Визнати близьку людину кимось великим є не завжди легко, а визнати абсолютним Богом й поготів, але Тома автентично відкривається на об’явлення і стає не лише сам утвердженим у вірі та радості, але й інших утверджує, як про це говорить ще одна стихира Вечірні, кажучи: О, щасливе невірство Томи, що привело серця віруючих до пізнання.

Нехай же і ми, молитвами св. апостола, пізнаємо автентично нашого Господа і Бога Ісуса Христа, померлого, воскреслого, об’явленого і проповіданого усім народам.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia