Неділя 9-та по ЗСД

Nedila 9 po ZSD 1

Преображення ГНІХ

Preobrazhennia 3

Неділя 10-та по ЗСД

Bisnuvatyy 3

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті один гість та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Rozpiattia 2Христос був жорстоко катований, розп’ятий і помер. Чи цього очікували Його сучасники? Хтось так, а хтось ні. Чи очікував цього Юда? Згідно з Євангелієм від Матея, виглядає, що ні, бо каже євангелист: «Побачивши, що його засудили, розкаявся» (27, 3). З цього тексту випливає, що Юда зраджував Учителя не для того, щоб Його засудили, а з якоюсь іншою ціллю – можливо, щоб спровокувати повстання. А побачивши, що Господь не чудодіє, своєю могутньою силою обороняючись від супротивників, а просто піддається на всі знущання, а зрештою на засуд, розкаявся у тому, що видав Його. Чи цього очікував Петро та Йоан, які пішли слідом за схопленим Ісусом? Мабуть вони до останнього сподівалися, що цього не трапиться. А Мати? Чи мала Вона відчуття, що цей обіцяний Симеоном меч болю (пор. Лк 2, 35) буде настільки гострим? Чи плекала надію, що Той, «царюванню якого не буде кінця» (пор. Лк 1, 33), все ж не дозволить земним царям Його умертвити?

Чи цього очікував Варавва, коли був виведений для народного вибору між ним та Христом у прийнятті смертної кари? Чи сподівався раптово бути оправданим, коли поруч стояв учитель-проповідник, а не такий, як він, злочинець? Чи цього очікував Пилат, який застрашився, коли почув, що підсудний називає себе Сином Божим (пор. Йо 19, 7-8)? Мабуть цього очікували найбільше первосвященики та книжники, але і вони не мали певності, що так станеться. До останнього боялися, що їхній задум не вдасться, а тому і по розп’ятті стояли під хрестом, вижидаючи смерті Того, Кому так заздрили.

Що ж вирувало у серцях людей, які мали стосунок до Христа, після Його смерті? Що думали учні: вжахалися своєї нещодавньої боязні йти до кінця за Вчителем чи свого трирічного безумства вважати Його Месією? Чи одне і друге? Що думав у собі Петро? Чи сподівався, що його відречення стане йому заохотою ревно дбати про Церкву Вчителя, а не кінцем його стосунку до Нього? Що роздумувала у серці скорботна Марія, доручена на опіку Йоанові? Чи була відкрита Їй, Пренепорочній, глибина Промислу? Що мислив Варавва щодо свого подальшого життя? Чи розумів, що ціною його життя стала смерть Неповинного? А що думав Пилат, цей правитель, який не славився милосердям, а захотівши його виявити щодо невідомого засудженого, не мав сили це зробити? Про що розмовляв з дружиною, яка просила його не видавати Праведника на засуд? Що мислив сотник, визнавши жертву Сином Божим? Чи готовий був надалі виконувати смертні кари? Що творилося у свідомості первосвящеників та книжників? Тріумф чи незрозуміле почуття пустоти і страху? Чи думав Йосиф Ариматейський, що його новий гріб стане місцем найдивовижнішого у світі чуда та містиною поклоніння мільйонів тих, які увірують у Розп’ятого? А що думали усі ті, які досвідчили у свій час чудесного зцілення від Христа чи відпущення гріхів, чи порятунку від смерті, чи знайдення у Ньому сенсу життя?

Не можемо знати, що було у думках сучасників Христа. Можемо лише частинно уявити біль і скорботу, непевність і розчарування, тріумф і поразку… Небо, земля і вся природа, не будучи словесними по єству, виразили своє велике страхання, побачивши, що сталося. І люди не могли не бути пройнятими сильними почуттями з того приводу. Але якими були ці почуття, залежало від очікувань щодо Христа. Натомість Господь перевершив і то немислимо перевершив усі очікування щодо Нього. Своїм на третій день Воскресінням зруйнував усе мислення. Бо понад розум те, що сподіяв Він: воскрес і без жодної злоби спас усіх. Усім дарував життя. І добрим, і злим. І мертвим, і живим, і тим, що ще не народилися. Лише очікує від усіх нас, що ми приймемо Його спасіння – Того, Хто понад усі очікування і понад всяке розуміння.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia