Митаря і Фарисея

Nedila mytaria i faryseja

Стрітення Господнє

Stritennia

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 167 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Rizdvo Xrystove 131. «І сталося, – сказано, – тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли, – сказано, – всі записатися, кожний у своє місто» (Лк 2, 1-3). Якщо ми подивимося окремо на все це в духовному сенсі, то виявимо чималі таїнства. Адже перший перепис всього світу був проведений тоді, коли Господь народився у плоті, бо перепис і не міг відбутися в будь-який інший час, крім того, коли народився Той, у Кого рід людський мав пройти перепис; і не при якомусь іншому імператорі, крім того, який першим прийняв ім’я «Август», адже Той, Який народився від Діви, був істинним і вічним Августом. Той Цезар Август був людиною, а Він – Богом; той був імператором землі, Він – Імператором неба; той – царем людей, Він – Царем ангелів.

Адже також ім’я намісника, Киріній, при якому було проведено перепис, узгоджується з небесним таїнством. «Киріній» перекладається на латину з грецької як «владарюючий», і це ім’я нікому не підходить краще, аніж Господу Христу, Який владарює над людською плоттю і душею. Адже Він, як ми читаємо, «Владика над владиками» (Од 17, 14; 19, 16), владарюючий не тільки над землею, а й над небом. На землі і на небі багато володарств, але Він – єдиний Господь, владарюючий над усіма. Так що відповідним чином при народженні Господа було проведено перепис усього світу, бо Він був Тим, Хто повинен був зробити перепис всього світу для його спасіння. Імператор землі переписує людей для того, щоб вони платили належні податки і збирали необхідні побори. Так і ми переписані Христом, вічним Царем, для того, щоб платити податок наших поборів і збирати необхідну данину віри. Виконали це в першу чергу мученики, які віддали за Христове ім’я свої власні тіла.

Так ось, в той час, коли проводився перепис всього світу, і народився у плоті Господь. Народився Він у Вифлеємі; і, звичайно, не в якомусь іншому місці належало Господу народитися, як у Вифлеємі. Бо Вифлеєм перекладається як «дім хліба», і ім’я це він здавна отримав пророчо, адже Народжений у Вифлеємі від Діви сам був «Хліб, який з неба зійшов» (Йо 6, 41). І якщо прославляються міста, звідки прийшли на світ великі царі, то що може бути вище цього міста, яке удостоїлося привести на світ Царя неба, Царя землі і Господа всього світу?

2. І ось, коли Йосиф і Марія прийшли до Вифлеєму для перепису, як повідомляє нинішнє читання, «і породила, – сказано, – Марія свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2, 7). Відкривається, що Народжений від Діви був первородним, проте не тільки первородним, але і єдинородним; Він був первородним у Отця і первородним у Діви; первородним в Отця, бо Він передше всього від Отця; був єдинородним від Отця, бо був єдиним від Отця. Подібним чином іменується Він первородним і єдинородним в Діви: первородним тому, що перший від Діви, єдинородний тому, що єдиний від Діви. Подивися, в яке смирення Син Божий звергнув себе заради нас: покладається в ясла Той, Хто царює разом з Отцем на небі; повивається пеленами Той, Хто дарує одежу безсмертя; приймає обличчя крихітного тільця Той, Хто високий і владний.

3. Однак самі ці події, які відбуваються з Господом, містять приховані таїнства. Він повивається пеленами, тому що одягнув на себе наші гріхи, немов пелени, як написано: «Він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі» (Іс 53, 4). А значить, Він повився в пелени, щоб нас звільнити з наших гріховних пелен; Він повився в пелени, щоб виткати для своєї Церкви дорогоцінну туніку з Духа Святого; або, у всякому разі, повився в пелени, щоб оповити навколо себе різні народи, які повірили. Так і ми прийшли до віри з різних народів і огортаємо Христа, немов пелени; і ми колись були пеленами, але тепер стали дорогоцінною тунікою Христовою. А те, що Господь і Спас наш був покладений у ясла, вказувало, що Він стане їжею для віруючих. Ясла – це місце, з якого тварини збираються приймати поживу. Оскільки ж і ми – розумні тварини, то і у нас є небесні ясла, біля яких ми збираємося. Ясла наші – це престол Христовий, до якого ми щоденно приходимо, щоб прийняти спасаючу поживу Тіла Христового. Покладений ж в ясла був Господь, «бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2, 7). Заїзд (гостинниця) зображує синагогу, яка, зайнята помилкою невір’я, не заслужила того, щоб прийняти в себе Христа. […] І тому Він був покладений у ясла, тобто в Церкву народів, яка прийняла Господа і Спаса нашого з усякою вірою і повною самовідданістю, адже Він – справжня їжа всіх віруючих і духовна пожива для душ.

4. Про це тілесне народження Господа ангел першим сповістив пастухам, які чували (не спали), охороняючи своє стадо. Про народження Першого серед пастирів першими, звичайно, повинні були і дізнатися пастирі. Пacтyхи стада в духовному сенсі – це єпископи Церков, які охороняють доручені їм стада від підступів вовків. Сповіщається наступне: «Були ж у тій стороні, – йдеться, – пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар» (Лк 2, 8). Якщо ми завжди будемо чувати у вірі Христовій та в заповідях Господніх, то добре збережемо доручені нам Христом стада і справедливо будемо зватися «пастирями» Церкви. Якщо ж нас здолає сон недбалості і невіри, то ми не зможемо зберегти не тільки доручені нам стада, а й самих себе […]. Але нехай ізбавить нас Господь від такої погибелі, щоб коли-небудь нам піддатися сну невіри; і нехай дасть Він нам свою благодать і милосердя, щоб ми завжди могли чувати в Його вірі. Адже віра наша може чувати у Христі. Нехай же завжди чуває і ваша ревність; адже як настанови священика спонукають народ до праведного діла, так священика спонукає ревність народу, і в результаті і стадо радіє пастухові, і пастух стадові.

5. І сказав ангел пастухам, як чула в сьогоднішньому читанні ваша любов: «Я звіщаю вам велику радість, сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2, 10-11). Звичайно, для пастухів це була велика радість. Адже народився Перший серед пастухів для того, щоб охороняти овець своїх і відганяти вовків-демонів. Так що народження Христа у плоті принесло для пастухів радість, для стада безпеку, для вовків – втечу. Ось ангел і сказав пастухам: «Я звіщаю вам велику радість, сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк 2, 10-11). Що могло бути більшою радістю, ніж те, що сповіщав ангел пастухам, бо Цар слави, Христос і Господь вічної величі, заради людського спасіння забажав народитися від Діви? Втім, нинішнє читання повідомляє, що народженню Господа раділи не тільки пастухи, а й ангели. Адже ось як сказано: «І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога й промовляла: Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання» (Лк 2, 13-14). Адже так і треба було, щоб народженню великого Царя раділи не лише люди, а й ангели, бо це був Творець людей, Творець ангелів і Бог усіх сил. І ось, оскільки в цей день Господь і Спас наш народився у плоті, радіймо з ангелами і ми небесною радістю та веселімся духовною веселістю з вірою, з ревністю, зі святістю серця!

Святитель Хроматій Аквілейський,  Проповіді. Слово 32. На Різдво Господнє

Святитель Хроматій Аквілейський

Святий Хроматій (помер приблизно 406 або 407 року) – був єпископом міста Аквілея, що на півночі Італії. День пам’яті – 2 грудня.

Святий Хроматій народився і виріс в Аквілеї. Він рано втратив батька і був вихований матір’ю та численними братами і сестрами.

Після смерті Валеріана, єпископа міста, святий Хроматій приблизно в 388 році став його наступником. Він був одним з найзнаменитіших прелатів того часу і перебував в активному листуванні зі своїми сучасниками: святителем Амвросієм Медіоланським, блаженним Єронімом Стридонським, письменником Руфином Аквілейським.

 

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia