Неділя всіх святих

Nedila vsix sviatyx 2

П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Piatydesiatnytsia 6

Ювілей Ікони

DSC 3029b

Гості он-лайн

На сайті 370 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Xrystos narechenyy 1Світлицю Твою, Спасе мій, бачу прикрашену, але одежі не маю, щоб до неї ввійти. Дай, Світлодавче, осяйність одінню душі моєї і спаси мене – співаємо в Утрені перших чотирьох святих і великих днів Страсної седмиці.

Про яку світлицю йдеться? Про весільну світлицю, урочисто прибрану до свята. Кого ж весілля? Христа і Його Церкви, зібраної зі всіх народів. Христос – Наречений. Саме в такому образі Господь постає перед нами у седмицю Страстей. Здавалося би, що спільного між Страстями та весільною радістю? Що єднає передсмертну агонію та святкові веселощі? А те, що передсмертними муками, Страстями і самою смертю Бог знаходить собі наречену – Церкву. А знайшовши її, веселиться нею у весільній радості. Віддає за неї життя, щоб її придбати. Кров’ю своєю її новотворить та животворить.

Не існувало Церкви як одного тіла, як одної невісти, допоки Господь не злучив у єдність розкидані і заблукані народи, привівши їх до пізнання себе – єдиного Бога і всемогутнього. А злучує народи в одне, відкривши їм рай та прикликавши до себе. Кров’ю Бог заручає собі Церкву свою.

Тому ось Христос як Наречений входить у весільну світлицю – у час і простір своєї відкупительної жертви – і обручається зі своєю Нареченою, полюбивши її до кінця та віддавши за неї життя. А й Наречена, отримавши від Нареченого водночас і буття, і весільну обітницю, прирікає коритися своєму Возлюбленому.

Бачимо у ці спасенні дні прикрашену світлицю, але одежі не маємо, щоб увійти до неї. А якої одежі? Одежі покаяння, смирення, смутку за гріхи, всяких чеснот і світлості. Одежа наша радше нагадує буденний робочий покров тіла, забруднений працею для гріха, для потурання пристрастям, для себелюбства і всякої немочі, що від злого приходить.

А хто ми? Чому маємо увіходити у цю весільну світлицю? Чи не можемо залишитися осторонь від цієї весільної радості-жертви? Ми – сама Наречена. Ми – Церква, зібрана зі всіх народів і всіх часів. Як можемо не спішити, щоб заручитися з Богом-Нареченим? Як можемо знехтувати таким незбагненним весіллям? Ми не гості Наречених. Ми – сама Наречена. Як отже можемо увійти у світлицю власного весілля у забрудненій буденній одежі, а не у білій і святковій? Тому, о Наречена, клич до Твого Нареченого: «Дай, Світлодавче, осяйність одінню душі моєї і спаси мене! Ти сам, Який твориш і животвориш мене, Який хочеш мене собі заручити, дай мені і світлу одежу!»

Ось світлиця прикрашена – Пасха Господня. Ось гряде Наречений – Христос. Грядімо і ми – Наречена. Приберімося осяйно – у покаяння досконале. Христос гряде у скорботі тілесної смерті, а воднораз у незбагненній радості нашого оживотворення. Ми ж грядімо у скорботі за свою духовну мертвоту, а воднораз у незбагненній радості заручин.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia