Неділя 25-та по ЗСД

Nedila 25 po ZSD 2

Неділя 26-та по ЗСД

Nedila 26 po ZSD 2

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті один гість та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Sviate Pysmo 1Неділя 24-та по Зісланні Святого Духа. Послання Апостола Павла до Ефесян 2,14-22

14. Христос – наш мир, він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – своїм тілом 15. скасував закон заповідей у своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, 16. і щоб примирити їх обох в однім тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому. 17. Він прийшов звістувати мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; 18. бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. 19. Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, 20. побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос. 21. На ньому вся будівля, міцно споєна, росте святим храмом у Господі; 22. на ньому ви теж будуєтеся разом на житло Бога в Дусі.

У першому читанні Святої Літургії двадцять четвертої неділі по Зісланні Святого Духа чуємо про бездоганне примирення між Богом і людиною, а також між людиною і людиною, яке Христос довершив у своєму тілі. Він – наш мир, каже Св. Апостол Павло. Коли йде мова про двох, з яких Христос зробив одне, то з контексту другої глави Послання до ефесян випливає, що цими двома є люд вибраного народу Ізраїля і люд усіх інших народів. Що спільного було між євреями, що поклонялися одному і правдивому Богові, та язичниками, які поклонялися силам природи і багатьом неправдивим богам? У вірі їхній не було нічого спільного. Але Христос прийшов примирити з Богом усіх: і вірних єдиному Богові і невірних. Ворожнеча між Богом і людиною, а цю ворожнечу Апостол символічно називає стіною і перегородою, установлена була гріхом, а зруйнована Христовою смертю на хресті. Христос, узявши на себе гріхи людей, руйнує на хресті їхній смертний засуд, виречений колись у раю. Апостол говорить про те, що Господь скасував також закон заповідей, тобто показав нечинним оправдання (спасіння) через закон. Цю тему Св. Павло широко розгортає у різних фрагментах своїх Послань, пишучи про оправдання через віру, а не через закон. Господь прийшов звістувати мир тим, що були далеко, тобто язичникам, і тим, що були близько, тобто євреям. Але ні перші, ні другі, незважаючи на різницю між ними (близькість до Бога і далекість від Нього) без Христа не були примирені з Богом, не мали доступ до Нього, не могли спастися своєю праведністю чи дотримуванням заповідей.

Апостол Павло заохочує ефесян повірити в те, що вони, ще зовсім недавно так далекі від Бога, сьогодні є співгромадянами святих і домашніми Божими. Цими словами Апостол явно показує, що ті, які походять з язичників, стали рівними із тими, які походять з вибраного народу, а отже перші стаються співгромадянами других. Коли Св. Павло говорить про святих, то має на увазі тих, які увірували в Христа Ісуса. А коли говорить про домашніх Божих, то цим образом змальовує, наскільки люди у Христі стали близькими Богові, не просто Його слугами, а чи навіть друзями, але домашніми, тобто тими, які живуть з Богом в одному домі. Домашніми Божими учинив їх сам Господь своєю жертвою, а збудували їх у вірі пророки та апостоли. Християни однак можуть правдиво бути домашніми Божими, якщо й самі стануть домом для Бога, Його храмом.

Бог дарував людині, незалежно з якого народу і роду вона походить, надзвичайну благодать повернутися до Його дому, не просто бути близькою до Нього, але перебувати у Ньому, щоб і Він Сам у ній перебував. Ця благодать сповнилася через Господа Ісуса, Який витерпів страждання і смерть у своєму тілі, щоб подолати ворожнечу, сотворену людиною між нею та Богом. Богові було можливо спати людину різними способами, але Він вибрав саме страждання і смерть як той спосіб, що виявляє до людини найбільшу любов. Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає (Йо 15,13). Бог примирив нас із собою у своїм Сині, дарував оправдання ніяким чином незаслужене, вчинив нас своїми домашніми і спадкоємцями. А нам зостається лише прийняти так щедро дароване. Якщо ж не приймаємо, то чи не стаємо чужинцями Богові і приходнями замість того, щоб бути Його домашніми?

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia