Неділя 13-та по ЗСД

13 nedila1

Неділя 14-та по ЗСД

Nedila 14  po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 230 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Sviate Pysmo 1Неділя 13-та по Зісланні Святого Духа. Перше послання Апостола Павла до Коринтян 16, 13-24

13. Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. 14. Нехай усе у вас діється в любові. 15. А благаю вас, брати: Ви знаєте родину Степани, що вона первісток Ахаї і що вони віддали себе святим на службу; 16. то щоб і ви також піддавалися таким людям і кожному, хто трудиться та працює з ними. 17. Я тішуся приходом Степани, Фортуната й Ахаїка: вони вашу неприявність заступили, 18. бо заспокоїли мій дух і ваш. Отож, шануйте таких.

19. Вітають вас Церкви азійські. Вітають вас у Господі сердечно Акила і Прискилла з їхньою домашньою Церквою. 20. Всі брати вас вітають. Вітайте один одного святим цілунком. 21. Привіт моєю рукою, Павловою. 22. Як хтось не любить Господа, анатема на нього! «Маран ата!» 23. Благодать Господа Ісуса з вами! 24. Любов моя з усіма вами у Христі Ісусі!

У завершальному уривку першого Послання до коринтян, який читається в тринадцяту неділю по Зісланні Святого Духа, Св. Апостол Павло закликає вірних Коринту чувати і мужньо та непохитно стояти у вірі. Стояння у вірі потребує постійної пильності та кріпості, адже численні земні та облудні спокуси нерідко змушують вірного не стояти, а хитатися чи падати у своїй вірі. Як приклад мужнього стояння у вірі Св. Апостол ставить Степану та її родину. Він називає Степану первістком Ахаї, тобто це була перша особа в Ахаї (Ахая – частина Греції), яка на слово Апостола увірувала в Христа. Далі каже Св. Павло, що Степана разом з родиною віддали себе святим на службу, тобто що вони всіляко служили іншим християнам (святими Апостол Павло називає усіх християн, адже правдивий християнин не може не бути святим). Ставлячи Степану з рідними за приклад, Апостол заохочує коринтян коритися таким людям і наслідувати їхню гарну віру. Далі Св. Павло повідомляє коринтян, що саме Степана і двоє інших прибули до нього, таким чином «заступивши» неможливість йому бачитися у цей час з вірними Коринту (Св. Павло перебував тоді у місійній подорожі). Очевидно Степана з іншими, які прибули відвідати Св. Павла, розповіли йому про коринтську Церкву і тому Апостол каже, що заспокоїли його дух, а також і їхній (коринтян).

На завершення усього Послання Св. Павло передає вірним Коринту вітання від вірних інших Церков, називаючи зокрема поіменно Акилу і Прискиллу зі спільнотою християн, що збиралися в їхній домівці та творили таким чином «домашню Церкву». Апостол просить вірних вітатися поцілунком миру та на сам кінець пише кілька слів своєю рукою (зазвичай Св. Павло диктував листи комусь із вірних, хто записував, а тут Апостол пише кілька слів власною рукою, наче потверджуючи коринтянам щирість свого привіту та листа). Начебто уже завершивши листа, Св. Павло ще раз повертається до заклику любити всеціло Бога, який є фактично підсумком усього Послання. Хто ж не любить Бога, нехай буде виключений зі спільноти, каже Апостол («анатема» означає відлучення, відсутність благословення). «Маран ата!» означає ж заклик: «Прийди, Господи!» Апостол Павло, як і всі інші християни апостольських часів, очікував дуже скорого другого приходу Христа на землю. Закликом «Маран ата!» Св. Павло з однієї сторони виявляє очікування цього приходу, а з іншої, напоумляє коринтян, що Господь близько. Наостанок Апостол благословляє християн Коринту, запевняючи їх у своїй любові.

У даному уривку першого Послання до коринтян бачимо приклад святого християнського життя. Усі ті особи, яких тут Св. Павло називає поіменно, були гідними для наслідування і Апостол щиро просить вірних Коринту шанувати таких, адже вони віддали себе на цілковиту службу Богові та Його Церкві. Бачимо також тут приклад домашньої Церкви, тобто приклад правдивої християнської сім’ї, яка ділиться своєю вірою і передає її. Нехай усе у вас діється в любові, – просить Св. Апостол Павло. Бо любов є тією силою, яка спонукає віддати себе на службу іншим та нести їм віру. Любов надає сенс поцілунку при вітанні один одного. Любов очікує приходу Христа. Усе, що діється в любові, є мужнім і кріпким стоянням у вірі.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia