Неділя 22-га по ЗСД

Nedila 22 po ZSD

Св. Архистра. Михаїла

arhystratyg myhajil

Неділя 23-тя по ЗСД

Nedila 23 po ZSD 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Голодомор 1932 - 1933

Holodomor 32 33

Гості он-лайн

На сайті 220 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila 5 po ZSD 1

Де є присутнім Бог, там усе віднаходить свою гідність

[…]

Боже Слово, яке ми чуємо у п’яту неділю по Зісланні Святого Духа, показує Ісуса Христа, Який повертає гідність людині. Євангелист Матей розповідає нам про подію, що відбулася з протилежного боку Галилейського моря, у Гадаринському краю. Його й сьогодні можна побачити і відвідати. Але в часи Ісуса Христа цей протилежний край моря означав протилежну культуру, протилежне середовище. У часи Римської імперії це була інша адміністративна одиниця імперського поділу окупаційної влади. Ісус Христос нібито навмисно переходить на той бік, щоб стати віч-на-віч до боротьби зі злом, аби віч-на-віч стати на сторону людини, яка шукає повноти своєї гідної і вільної особистої поведінки та життя.

Тільки-но Ісус Христос ступив у цей Гадаринський край, Йому назустріч вийшло двоє біснуватих. Євангелист Матей говорить найперше про те, що вони були лютими, тобто це були люди, які жили в злості й ненависті. Саме це було знаком їхнього рабства в руках злого духа. А друга риса, про яку говорить Матей, це те, що вони мешкали не в місті, їхнім житлом не було житло живих людей, а вони мешкали в гробах, у печерах Некрополіса, що було містом померлих, тобто містом людей, які не мали в очах тогочасного суспільства певної ролі і функції в житті. Опис цих двох біснуватих показує їх як тих, які втратили повноту гідності. В інших євангельських оповідках до цього опису додаються й інші деталі. За ними, вони не використовували одяг і були нагі, тобто позбавлені будь-якої гідності в очах суспільства, в якому жили.

Ісус Христос уже самим фактом своєї присутності, своїм наближенням до них повертає їх до гідності, визволяє їх із рук злого духа, з усього того, що ту гідність у них забирало. І коли сталося це чудо звільнення, то ця подія справила надзвичайне враження, так що люди тієї околиці вийшли, аби побачити звільнених людей. Однак вони відчували, що ціною гідності й свободи тих двох було їхнє стадо свиней, яке вони втратили. Бо це стадо кинулося з кручі в море, що призвело до матеріальних збитків. Люди, дивлячись на Христа та бачачи водночас оздоровлених, звільнених двох біснуватих, не приймають Господа. Вони просять, аби Він повернувся назад у свою землю.

Ключем до розуміння цієї події є слова святого Григорія Нісського: «Де є присутнім Бог, там усе віднаходить свою гідність». Щоразу, коли людина потрапляє в руки зла, вона втрачає гідність. Але Бог є джерелом гідності людини. Він Той, Хто дає цю гідність. І щоразу, коли людина потрапляє в руки злого або коли догоджає своїм найнижчим похотям, вона потрапляє в рабство гріха, втрачає подобу Божу в собі. Якщо людина дає себе в руки ненависті, то її поведінка стає не людською, а звірячою. І саме Господь Бог є Той, Хто в неї не забирає гідність і свободу, а навпаки – її дає і є її джерелом.

Дорогі у Христі брати і сестри! Ця подія, про яку ми читаємо в сьогоднішньому Євангелії, повсякчасно відбувається із кожним з нас. Дуже часто ми вважаємо, що використовуючи не дуже чисті засоби для досягнення цілі, ми стаємо сильнішими і можемо панувати над іншими. Нам часто видається, що коли із злістю і ненавистю будемо ставитися до інших, то пануватимемо над ними. Ненависть – сила, яка починає заполоняти наше суспільство. Ненависть панує серед політиків, державних діячів і навіть серед громадських активістів, які, палаючи люттю, на подобі сьогоднішніх двох біснуватих, прагнуть здобути гідність для себе, своєї політичної сили і бажають сказати, що для нас, простих громадян, саме це є способом захисту нашої держави від агресора і зла.

Сьогодні культ ненависті, агресії стає неначе символом успішності. Погляньмо на світові спільноти! Той, хто починає війну, вважається успішним політиком. Сьогодні того, хто принижує іншу людину, вважать здатним збудувати стабільний і мирний світ. Споглядаючи на такі тенденції сучасної культури, святий папа Іван Павло II казав, що через ненависть світ, сучасна культура і Європа повертаються в печери, подібно як ті двоє біснуватих. Бо ненависть ніколи нічого ще не збудувала, як про це вчив праведний митрополит Андрей Шептицький. Вона забирає в людини гідність і веде до поневолення і рабства злому.

Ісус Христос і сьогодні є присутній між нами, тому ми, християни, повинні відкрити те, що в Ньому є джерело нашої гідності. Віднайшовши і зустрівши Його, ми зможемо стати справді вільними і гідними людьми. І слова св. Григорія Нісського сьогодні до нас по-особливому мають промовляти, що там де Бог, там є гідність, бо ми є сотворені на образ і подобу Божу. Господь Бог не забирає нашу свободу через заклик до зберігання Його заповідей і правд. Саме Він є нашим Визволителем, джерелом нашої особистої і національної гідності, як вільних людей у вільній державі.

[…]

Господи Ісусе, як Ти колись прийшов у Гадаринський край, прийди сьогодні у наш край Український, допоможи нам віднайти нашу гідність, її відстояти і захистити силою добра, яка завжди перемагає зло.

[…]

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового (9.07.2017). Відеозапис.

 

Прийняти Бога, позбавляючись нинішніх скарбів, чи прогнати Бога, дбаючи про скарби

[…]

В євангельському читанні [п’ятої неділі по Зісланні Святого Духа] ми бачимо Ісуса Христа, Який лишає обітовану землю, лишає край, де, як думали ізраїльтяни, Господь Бог з ними перебуває, та переходить кордон, перетинає море і приходить до іншої країни, яка має назву (зокрема в євангелиста Матея) Гадаринський край. Якщо ми спостерігатимемо, як Христос там поводиться, що Він робить, нам впадає у вічі те, що як тільки Він приходить туди, стає своєю ногою на цю землю, там починають всі бігати, метушитися. Більше того, начебто починають всі бігати навколо Нього, Він є в центрі. То прибігають біснуваті, то втікають біси, то втікають пастухи, які свиней пильнували, то люди приходять з міста. А Ісус Христос, так виглядає з опису, стоїть на місці нерухомо. І в усій цій події, яку описує нам Матей, Ісус Христос вимовляє лише одне єдине слово, Він начебто виконує бажання тих злих духів, які кажуть Йому: «Якщо Ти прийшов нас виганяти, то вижени нас в стадо свиней». І Христос каже одне єдине слово, яке ми чуємо в Євангелії: «Ідіть». І більше нічого. Але пізніше виглядає, що ці гадаринські мешканці Його не приймають. І Він з того місця, куди прийшов мовчки, іде геть, нічого не кажучи. Повертається до своєї країни. Це є те, що ми бачимо і чуємо в Євангельському читанні. Але Святі Отці, коли намагалися духовними очима поглянути на те, що стоїть за тими подіями, чому Христос так поводиться, добачають щось набагато глибше і цікавіше.

Так само, якщо хтось з нас є хворий та приходить до лікаря, то перше ніж призначити якесь лікування, лікар має зробити якесь обстеження, дізнатися, що діється, аж тоді може приписати якісь добрі ефективні ліки. І ось Отці Церкви кажуть, що євангелист начебто робить духовне обстеження тої країни. Ми бачимо, що першими, хто зустрічає Христа, є біснуваті, більше того, люди, які тероризують цілу країну. Каже Матей, що такі були люті, що ніхто не міг перейти тою дорогою, тобто вони наганяли страх на цілу країну. Тим коротким реченням каже Матей, що ця країна живе в грісі, вона є у владі злого. Те зло є люте, страшне, агресивне, це є страшний нищівник, який живе там, у тій країні, і всі його бояться.

І ось прийшов Ісус Христос. І нарешті, хто почав боятися? Не людина, але той, хто панує в тій країні. Сама лише присутність Ісуса Христа, Який ще нічого не зробив і не сказав, вже наводить страх і трепет на того, хто у своєму страсі тримав цю країну. Ми маємо ще один цікавий знак, що ця земля живе в грісі. Кого пасли пастухи? Вони пасли свиней. А згідно з вченням Святого Письма, свиня була нечистою твариною. І кажуть Отці Церкви, що пасти свиней – означає догоджати своїм грішним похотям. Кожний з нас може стати свинопасом, якщо він догоджає злому. Більше того, пастух ті свої злі нахили доглядає, плекає і вважає їх своїм добром і скарбом.

Чому мешканці того краю не прийняли Христа? Бо Він їм зробив збитки, ціле стадо свиней втопив. Те, що вони вважали своїм скарбом, в один день зникло. Але Христос показується тут як Визволитель, як Той, що приносить мир, як Той, що є здатним побороти найбільшого тирана, яким є зло у нашому житті і у нашій громаді, і у нашій країні.

Подивімося у світлі цього Євангельського читання на кожного з нас. Я думаю, що змалку кожного з нас вчили жити у Божій присутності. Правда? Ісус Христос приходить так, як Він тоді прийшов до цього Гадаринського краю. Так і сьогодні, в тій хвилині, […] Він приходить до кожного з нас: до мене і до вас. І та Божа присутність справді зможе змінити все те, чим я живу, якщо я поставлю Ісуса Христа у центрі свого життя, так як у цій події. Коли я побачу, що Він є кимось найважливішим для мене, а все, що я роблю, буде довкола Нього обертатися. Якщо Він стане в центрі мого і вашого життя, то я і ви станемо вільні від злого, вільні від того, що, можливо, ще вчора здавалося найбільшим скарбом. Але як прийшла хвороба, то виявляється, що всі ті скарби є нічим іншим, як свинями, які втопилися в морі. Все пропало, тільки Він лишається у центрі мого життя.

І євангелист наче нас притягає до Нього, показує, що Ісус Христос сьогодні є присутній у Своїй Церкві, у Святих Тайнах, у Божественному Своєму Бутті і в особливий спосіб присутній на Службі Божій. Але ми мусимо Його впустити в свою землю, в своє серце, в своє особисте життя.

Матей каже нам, щоб ми не були подібні до тих гадаринців, які сказали Йому: «Іди геть від нас». Часами, коли ми переживаємо хворобу, біль, страждання, втрату, можливо, якихось наших з вами скарбів людських, ми наче кажемо: «Боже, йди геть від мене, бо Ти мені начебто в тій хвилині не зробив те, що я хотів». Але Матей нас запрошує по-іншому поводитися. Запрошує нас прийняти Господа і побачити, що у Ньому ми маємо мир, радість і вічне життя.

Нехай всемилостивий Господь вас щедро благословить. Відчуйте, що Він є близько вас, більше того, Він сьогодні хоче переплисти те море, яке розділяє людину і Бога, Він хоче вступити у вашу землю, у ваше серце, у ваш світ, у ваші думки, у ваше життя. Хоче зробити вас своїми дітьми і показати вам вічну вартість того, чим сьогодні живете.

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії в старечому будинку, яким опікується Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що у Пралківцях в Польщі  (8.07.2012).

 

 Про Того, Хто визволяє, і того, хто розділяє

[…]

Ми щойно прослухали уривок Євангелія (Мт. 8,28-34), у якому йдеться про те, як Христос прибув у Гадаринський край, що розкинувся в сусідстві з Палестиною. Цей фрагмент цілком можна назвати аналізом духовного життя людей тої землі. Першими, хто зустрів Ісуса Христа, були два біснуваті, які жили не в місті, а серед гробів. Євангелист Матей цікаво характеризує цих осіб, пишучи, що вони кричали в один голос: «Що нам і Тобі, Сину Божий?» – а також, звертаючись до Ісуса, казали, що Він не їхній і що не хочуть Його. Отці Церкви вважають, що в цих двох біснуватих проявилася природа зла. Передусім, зло завжди поневолює: той, хто чинить зло, стає його невільником. Ба більше, святий Іван Золотоустий твердить, що дві вищезгадані особи – це втілення природи того, хто зветься дияволом, бо саме диявол розділяє, закликає до агресії й ненависті.

Як каже Євангеліє, жодна людина не могла «перейти тією дорогою», тобто повз отих агресивних біснуватих. А неподалік від них паслося стадо свиней. Святі отці навчають нас, що ця нечиста тварина – образ усіх наших нечистих почуттів, пристрастей і гріхів. Той, хто не слухає Слова Божого, а йде за голосом своїх низьких пристрастей, стає свинопасом власних свиней, того нечистого життя, яке не може привести людину до добра.

Але серед того духовного занепаду в тому краю пристрастей переможно з’являється Христос-Спаситель, бо добро завжди визволяє. Хто чинить добро, хто слухає голосу Божого, який становить найвище й найдосконаліше добро, той неодмінно звільняється, віднаходить себе, починає розуміти, що потрібно служити тільки Богові, а не своїм уявним потребам чи пристрастям. І тоді стає спроможним вийти з-поміж гробів, увійти в сім’ю народів, стати цивілізованою особою й нацією, а отже, відчути себе сином і донькою Господа Бога. Одним своїм словом Христос виганяє дух розбрату й ненависті та оздоровлює людей від грішного і пристрасного життя.

Коли ми сьогодні поглянемо на наш край, то побачимо Христа, який стоїть тут, на цій святій землі. Запитаймо себе, хто і як Його нині, у цей момент, зустрічатиме. Бо впродовж останніх років Україна дуже часто уподібнюється до Гадаринського краю. Нерідко чуємо заклики до ненависті, агресії, до протистояння й поділу. Українців, різні куточки нашої країни хочуть протиставити одне одному. Кажуть, що немає єдиного українського народу, що є дві історичні пам’яті, два етноси, дві нації. Через того, хто таке говорить, промовляє «дух» того, хто розділяє. Промовляючи такі слова, людина, той чи той політичний діяч каже Христові: «Ти не з нашого товариства, ми Тебе не хочемо. Що Тобі й нам, Сину Чоловічий?» Щоразу ми, замість того щоб каятися, боротися зі злом, очищатися від усього, що веде до гріха, догоджаємо власним бажанням. Тому сьогодні ми, на відміну від біснуватих гадаринців, просимо: не хочемо, щоб Ти покинув наш край, перебувай серед нас, визволи нас, виведи нас із гробів, у яких нас знову хтось хоче замкнути. Дай нам свободу сповідувати Тебе як єдиного істинного Бога й бути лише Твоїм єдиним, неподільним Божим людом, єдиною нацією, єдиним українським народом.

[…]

З проповіді Блаженнішого Святослава під час Божественної Літургії з нагоди Всеукраїнської прощі до Зарваниці (17.07.2011). Відеозапис.

 

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia