Вознесення Господнє

Voznesinnia 4

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Декада місійності 2020

Dekada misijnosti

Гості он-лайн

На сайті 172 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Nedila slipirodzhenoho 5У шосту неділю після Пасхи Господньої у Літургії приписується читання уривку Євангелія від Йоана, в якому розповідається про оздоровлення сліпородженого (9,1-38).

Складається таке враження, що Господь наче навмисне провокує юдеїв, адже в черговий раз оздоровлює в суботу, окрім того не просто словом оздоровлює чи дотиком, а замішує глей, через який відкриває очі незрячому. Цікаво, чому Христос оздоровляє саме в день суботній? І чому при тому робить це в складніший спосіб, ніж звично? Невже випадково? Але чи Той, Хто дозволив цьому чоловікові народитися сліпим, щоб на ньому виявились діла Божі, міг звершувати це оздоровлення випадково? Виглядає, що Ісус зумисне вибирає саме суботу для відкриття очей сліпородженого. Виглядає, що свідомо вибирає складніший спосіб оздоровлення, ніж звично (це лише посилює нарікання юдеїв на порушення Ним суботи).

«Поки дня, маємо виконувати діла Того, Хто послав мене, – бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти», – каже Господь учням. «Поки дня» означає поки життя Христа між нами. Допоки Він є і допоки ніч, в яку Його буде схоплено, не наступила, Господь навчає, оздоровляє, промовляє. Не може Він не чинити цього і в суботу, адже субота є за часу «дня». Не може Христос не чинити діла Отця, а зокрема в суботу, в день святий. Хоча Ісус добре знає, що це буде зараховано Йому за зле. Але знаючи це, Він не перестає діяти, ніяким чином не нехтує ділами Отця заради людських суджень, ніяким чином не таїть діла Божі, але робить їх явно, хоча знає, що цим провокує юдеїв. Знає Христос, що ті, які нарікають на Нього та називають себе учнями Мойсея, є дітьми тих, які нарікали на Мойсея у пустині. Народ у пустелі не вмів розпізнати діла Отця через слугу Його Мойсея. І тут знову юдеї не вміють розпізнати діла Отця через Його Сина. Хоча дивуються неслуханому чудові, адже відкрито очі не тому, що колись ними бачив, а тому, хто зроду не мав зору. Дивуються, перепитують оздоровленого деталі чуда, кличуть його батьків, так старанно роблячи усе, щоб не повірити. Явне діло Отця стає для них закритим не стільки через порушення суботи (бо ж якби юдеї знали Отця, не могли б називати порушенням суботи діла Отця), як через невіру, заздрість, лукавство. Те ж саме діло стає дуже явним для сліпородженого і то не стільки через отриманий зір очей, якого не мав від народження, як через віру (бо якби не мав віри, чи пішов би на слово Христа вмиватися в Силоамську купіль, в якій можливо не один раз уже вмивався і все ж ніколи не бачив?)

Христос діє «поки дня» явно і переможно, виявляючи Своє незбагненне Божество у людськім тілі.

А ми? Чинимо діла Отця «поки дня» нашого життя? Чи людські судження змушують нас ховатися та чинити діла світу?

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia