Вознесення Господнє

Voznesinnia 4

Пасхальний період

Voskresinnia 1 - Копія

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Декада місійності 2020

Dekada misijnosti

Гості он-лайн

На сайті 175 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Svyate-Pismo-300x224Неділя сліпородженого. Діяння Святих Апостолів 16, 16-34

16. Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток. 17. Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди – cлуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!» 18. Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов. 19. Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади. 20. Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї. 21. Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати».

22. І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками; 23. завдавши їм чимало ран, кинули у в’язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх. 24. Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в’язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди. 25. Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в’язні слухали їх. 26. Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в’язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися. 27. Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в’язні повтікали. 28. Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!» 29. І, попросивши світла, тюремник ускочив до в’язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі; 30. а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?» 31. Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім». 32. І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі. 33. А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми. 34. Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.

Сьогоднішній уривок із книги Діянь апостолів розказує про перші кроки первісної Церкви, які відбувалися після навернення апостола народів. Та зупинимося не стільки на проповідуванні та діяннях апостола Павла, скільки на можливих відповідях на цю проповідь.

Сьогоднішній уривок описує три таких можливих відповіді: перша – це визнання апостола як «слуги Всевишнього Бога», але яке чинить «дух» устами однієї жінки (17 вірш), друга – неприйняття апостола місцевими юдеями, і третя – хрещення сторожа в’язниці, котрий у розпачі був готовий закінчити життя самогубством. Коротко розглянемо кожну з них, адже в кожній ситуації міститься опис постави, яка може бути притаманна також і нам.

Жінка, дивлячись на апостолів Павла та Силу (тогочасне грецьке ім’я), починає визнавати їх слугами Бога, але у відповідь Павло наказує духові, яким ця жінка промовляє, вийти із неї. Можна сказати, що вона робила те, що було на руку апостолам, отже чому вони «виганяють» цього духа? Справа у тому, що цей «дух», навіть коли він промовляє щось на перший погляд богоугодне, не є від Божого Духа, не є Його слугою, саме тому Павло його виганяє. А оскільки цей дух не служить Богові, то те, що на перший погляд здається добрим та приємним Богові, насправді таким не є. У нашій ситуації мені це нагадує різного роду «цілителів», гадалок, віщунів тощо, в домах яких є навіть ікони та релігійні зображення. Лише апостол (у нашому випадку сама Церква, особливо через ієрархію) може розпізнати цей обман. Крім того, хотілося би додати, Бог не хоче від нас «магічної» віри, але хоче від нас вільного прийняття Його волі, не позбавленого можливості розуміння істин віри.

Відмова юдеїв також для нас є небезпечною, адже вони відмовилися вірити, бо були прив’язаними до своїх людських передань, і коли явився Бог (в даному випадку завдяки проповідуванню апостолів), юдеї Його не прийняли. І для нас занадто строга закритість лише в наших людських традиціях є небезпекою.

Остання постава – визнання віри та прийняття хрещення слугою, котрий сторожував в’язницю і подумав, що в’язні втекли. Це була ситуація розпачу, яка вела цього сторожа до самогубства, котре, зрештою, він сам обрав як єдиний можливий вибір. Обрав смерть, але у відповідь отримав життя, котре прийняв із набагато більшою і справжньою радістю.

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia