Неділя перед Воздвиж.

Xrest

Неділя 17-та по ЗСД

Nedila 17 po ZSD

Різдво Богородиці

rizdvo  dohorodytsi 4

Вхід

Гості он-лайн

На сайті один гість та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Rizdvo Xrystove 3На мене зробило незатерте враження речення одного ірляндського богослова у вступі до його твору «Чому Хрест?»: «Коли б християнство один повний день було практиковане усіма народами у цілому світі, тоді в тому дні зникли б у великому числі лиха, які пригноблюють людство». Дуже сміливе твердження, можна б сказати – мрія! Автор цього речення, немов виправдуючи себе, додає до сказаного, що справжнім мрійником (а я додав би – фантастом!) був би той, що те мріяне диво хотів би здійснити без християнства і вказує пальцем на політиків, які хотіли б створити добробут і щастя для народу без християнства і його засад.

А були і є такі, і їхні пропагандисти не побоялись навіть вживати фрази «рай на землі», щоб його створити при помочі їхніх ідеологій і програм. Без Христа і християнства неможливо створити справжній мир і дійсне людське щастя в душах, в народів і в світі.

На наших очах такі «творці» позникали за пару років зі своїми «новими світами» і «новими Европами». Християнствo не спромоглось повністю здобути для Христа світ через те, що людина не хоче прийняти Євангелію і Христове слово й Ісус сказав про те вченому Нікодимові в часі розмови ніччю: «Світло прийшло у світ, та люди більше полюбили темряву, ніж світло, бо діла їхні були лихі» (Ів 3,19). Людина, часами і народи, не схотіли прийняти Христової науки, про що з болем пише євангелист Іван про Христа-Слово, яке «прийшло до своїх i. свої його не прийняли» (Ів 1,11).

До чого вживаю цього вступу до різдвяної статейки? Цитований богослов не фантаст, ані не мрійник. Християнство діяло і діє вже дві тисячі років. Помимо важких перешкод і переслідувань вже від перших років по Христовім Вознесенні, коли згинули Мученичою смертю всі Христові апостоли, за вийнятком Івана, при кінці першого століття від народження Христа у великій римській імперії в кожнім і найдальшім її закутку були християни – заслані за Христа, мандрівники, купці, військові, державні урядовці, знали-чули про Христа, творили громадки, лучила їх проповідь апостолів і їхніх учнів, в’язала їх спільна молитва і збирав їх постійно пресвятий обряд «Ломання Хліба». Християнство силою слова св. Павла творило тоді вже Християнську Европу, до якої долучувалась Мала Азія, північне побережжя Африки і кусень Азії в шостому столітті і від восьмого століття вже прилучувався слов’янський схід. Всі тії народи, з ними і наша Україна, творили своє нове життя, свою нову християнську культуру з Христом і Ного євангелієм, знали хто Він, знали, що Він для всіх народів є «дорога, правда і життя» (Ів 14,6). Але, о горе!, тая ж Европа, укладаючи недавно з усіх своїх держав окремий союз із відповідною конституцією, на просьбу папи Войтили – Івана-Павла ІІ – вставити у тій конституції важну історичну істину, що в корені Европи є Христова наука і християнство, не зробили цього. Хтось подбав про це, хоч знав, добре історію Европи і розвитку її культури. Знають, скільки для тієї Европи зробив Христовий апостол Павло – учень трьох великих світових культур – жидівської, грецької і римської - він міг писати своїм вченим коринтянам, «коли хто в Христі, він нове сотворіння» (2 Кор 5,17) і той його зворот «в Христі» подибується велике число разів в його листах і напевно в його проповідях, «ми жили теж новим життям» (Рим 6,4), «обновитись духом ума, одягнутись у нову людину, сотворену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф 4,23-24). То наука християнства, що створила нову християнську, європейську культуру, творила її і творитиме століттями, як це бачив Павло – «вибрана посудина» Христом. Пробували це робити численні філософи, імператори, ідеологи, вожді і «батьки» народів, казали співати «ми новий мір пастроїм», а зробив це тільки Христос своїми апостолами, які були Його свідками, зокрема Павло, що Христа завзято переслідував перед своїм наверненням і хотів Його усунути з історії світу і окремої важної історії: спасення, яка почалась народженням Христа, Його смертю на хресті і Його воскресенням. І Він, Ісус, як ніхто інший досі лишив запевнення: «Небо і земля пройдуть (минуться), але слова мої не минуться» (Мт 24,35), а великий ум ще Старого Завіту восьмого століття перед Христом – Ісая писав певним поетичним словом: «Висхне трава, зів’яне квітка, а слово Бога нашого остане повіки» (Іс 40,8).

Ось різдвяний час, дивний час в році, триває більше як місяць перед і після самого празника і ми всі, що віримо в Христа Господа стаємось в тому часі якісь інакші; перед празником доволі в різний спосіб до нього готуємось, свідомі того, що це день Уродин великої Постаті у вселенній-космосі, Бога, що в такий спосіб хотів прийти до нас в історії, народитись від одної споміж нас, яка отримає тим народженням всемогутньої Дитини найбільший титул і гідність - Богоматір, Богородиця. Переживаємо цей день у великій і щасливій радості, яку виявляємо в різний спосіб, навіть в окремому привіті, яким здоровимо себе і прославляємо Того, що для нас, ради нас і серед нас для вічних дібр нам народився.

По празникові ще в різний спосіб переживаємо пережите і оспівуване з надією, що наша віра в Спасителя всього світу залишить нам мир, радість і любов до кінця нашого життя з Ним і Його Царством. Різдво, отже, то немов окрема якась атмосфера, що окутує всю нашу планету в тому благословенному часі, що хотілось би сказати зі щасливим Шевченковим дідусем: «Де ж те лихо, печалі тії, вороги?»

Кожний з нас має свій день уродин, любимо цей день, підчисляємо наші роки, приймаємо радо побажання наших рідних і друзів, щоб наші літа були ще «многими літами». Стрічаємо також дні уродин великих постатей нашої історії, які вчинили нам усім якесь національне добро. Чи так багато є їх в історії? Дякуємо за них Богові. Чи аж так шанобливо і блискуче це робимо. Різно буває серед народів. Але таки такого величного дня уродин, як має Христос, не має ніхто! Так не готується стрічати цей день ніхто, як до цього справді благодатного дня біля тієї бідної картини народження Спаса світу у Вифлеємі понад дві тисячі років тому. Історія цього забути не може, ані заступити чимось іншим не потрапить. Навіть тії, що не вірять в Спаса світу, в Божого Сина стрічають цей святий День, долучуючись до спільної радости взаємними побажаннями радісних Свят, чомусь чуються враз з усіма немов якась дивна сім’я-родина з тією Дитинкою-Немовлям, яке притягає увагу кожного, якби це був якийсь дарунок для всіх з неба, що в дійсності так і є. Прикрашуємо свою хату, у нас навіть соломою, сіном, снопом пшениці, ялинкою, шукаємо всяких знаків-символів, що нагадували б нам нашого Господа і Спаса, який так дорогий нам в цьому дні його Народин, щоб Йому і собі відтворити окрему в році різдвяну радість і мир в душах. Все це ось перед нами у тій картині у Вифлеємі з простою і бідною обстановкою і. трьома Особами і навіть двома домашніми звірятами; нічого в тій картині багатого, мистецького, по земськи привабливого і серед того Володар світа, що закінчить свій побут на землі жорстокою смертю на хресті, яким відкриє нам вхід до свого Царства у вічності. Неможливо, щоб до цього не долучились і величний і безконечний простір неба зі своїми небесними істотами, які враз з зорями, місяцем і кометами співать всі разом величну пісню-славень для всесвіту: «Слава на висотах Богу і на землі мир людям доброї волі!». І все те нікому не вдається описати ні намалювати, як хотілось би…

То Різдво! То Торжество Христового Народження! Там у Вифлеємі тому 2014 років з нашим неакуратним численням і від тоді по сьогодні все те нам таїнственно і благословенно у вірі сприймається, переживається! А воно оспіване серцем і голосами, освітлене вірою і пережите вже не зраненим у першім грісі серцем. І не здасться це все описати, можна тільки з Божою благодаттю пережити душею і тілом, умом-думкою і серцем, словами коляд з піснями і вірою, в родині, в громаді, в народі і Церквою, співаючи той так простий, а так глибокий змістом кількома словами славень-гімн Різдва, створений нашими Батьками про цей День Уродин Спаса Світу:

Бог Предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій ввесь,
І утішив вся!

о. Іван Музичка

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia