Неділя 8-ма по ЗСД

Nedila 8 po ZSD 3

Святого Володимира

Volodymyr Velykyy 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 190 гостей та один учасник

  • o.Ivan

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Myronosytzi 1«Мироносиці, прийшовши вранці і бачивши порожній гріб, сказали апостолам: «Могутній переміг тлінність, а жителів аду визволив з оковів! Тому відважно проповідуйте, що воскрес Христос Бог!» (Стихира з Утрені).

Так оспівує наша Утреня перших свідків Христового Воскресіння, порожнього гробу і першої появи жінкам, котрі поспішали третього дня вдосвіта виправити все те, що в поспіху зробили в п’ятницю до приходу вечора перед суботою. То було щире бажання тих кількох жінок зробити ще останню прислугу Ісусові.

Тиждень перед тим одна з них – Марія Магдалина, – коли довідалася, що Христос гостює в домі Симона прокаженого (якого Ісус оздоровив), притьмом побігла до крамниці, купила найдорожчих олійок і прибігла до дому, де сидів серед гостей Спаситель, помазала Йому олійкою ноги з подорожі. Коли деякі з учнів з невдоволенням на це дивилися, Ісус сказав: «Чому ви докучаєте цій жінці? Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на мій похорон. Істинно кажу вам: де тільки будуть проповідувати це Євангеліє по всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона зробила, їй на спомин» (Мт 26, 10-13). Та сама Марія зробила це з наміром, зібравши кількох жінок, щоб виправити разом з ними те, що мужчини в поспіху не встигли вчинити, коли тіло Ісуса в гробі вже не промовляло. Жінки свого наміру не виконали, а почули Його слова прославленого по воскресінні! Вони стали свідками Його, воскреслого. Ісус високо оцінив їхнє старання і винагородив прославою їхніх імен по всьому світі, зробивши відважних жінок свідками (і то першими) своєї перемоги над смертю! Церква присвятила одну з перших неділь тим скромним жінкам, з яких деякі дали своїх синів Ісусові як учнів і майбутніх апостолів. Жінки стали так першими історичними свідками воскреслого Господа!

Це вшанування послужило теж Церкві для проповіді всьому світу і кожному з великого значення жіночої постаті в житті. Христова Церква довгими століттями вчила про гідність жінки, змагалась за неї. На жаль, і то ще й за наших часів, у деяких народів жіночу постать не цінили і не шанували належно; бувало, що жінка була рабинею, яку можна було продати, купити, вона була власністю і слугинею мужчини, віддана йому на його сваволю, без важних громадянських прав (ще на початку недавнього двадцятого століття!), жінку вважали за знаряддя гріха, кволу істоту в суспільстві і в родині, без якогось більшого значення в твердій праці, трудах, лихах чи й у здобутках людини. Так було навіть там, де кричали на всю горлянку, що зрівняли мужчину з жінкою: мужчини працювали тяжко в небезпечних копальнях як гірники чи на кораблях як моряки, дали можливість і жінкам так працювати, і тим зрівняли їх зі собою. Годі про те й згадувати тоді, коли лад, встановлений в бутті Творцем, хоче змінювати чи виправляти атеїст, який бажає поставити себе як могутнього творця, що може створити новий світ, кращий від того, що в нього вірять «мрякобіси» (так звали чи ще називають нас, віруючих християн), які вірять у Бога Творця і Спаса, в безсмертну душу людини і високі гідності та права людини, дані тій душі для життя в Бозі і з Богом.

У наші часи великим християнським проповідником і оборонцем гідностей і прав людини і жінки зокрема був блаженний Папа Іван-Павло II. В одному із численних своїх послань до світу Папа вказав на духовну велич жінки і вжив такий богословський вислів: «Жінка – то таїнство». І годі з ним не погодитися. Наш український переклад того слова з грецької мови не багато помагає, а й, може, стає незрозумілим. Грецьке слово «містеріон» – то, можна би сказати, слово релігійного змісту, і ним зв’язане з християнством. Означає щось, що за суттю і глибиною не дано нам збагнути і повністю розумом осягнути, оскільки це термін релігійний і пов’язаний з Богом і Божою дійсністю, тому нелегкий він до вислову розумовими нашими силами, це, отже, таїнственне, таємниче, скрите для пізнання і пояснення Божої дійсності, яка є «твердим горіхом» для способів нашого пізнавання через змисли і практичний контакт зі зовнішнім матеріальним світом, який перетворюємо нашими духовними розумовими силами в слова, ідеї, поняття, описи та експерименти-досвіди. Тому цей Божий «світ» послуговується своїм словником, що те наше ставлення до Бога і Христос називає такі правди, таку дійсність «тайнами» («містерією») Царства небесного» (Мт 13, 11), не земного! А святий Павло бачить зміст того слова у Божім слові, яке він проповідував колосянам «як тайну («містеріон»), скриту від віків і родів, яка стала тепер явною для Його (Христових) святих» (Кол 1, 26), тобто для нас, християн, але не вповні зрозуміла, ясна, а ясна і явна-відкрита, висловлена Христом! То значення слова «таїнство» («містеріон») – те, що потребує вияснень і то не цілковитих, бо не є це до снаги нашому розуму. Розуміємо його з допомогою Божого об’явлення, яке реалізовували в Старому Завіті пророки, а остаточно Ісус Христос (Євр 1, 1-2), без якого таїнства Божі і таїнства нашого спасення були би незрозумілими: «Внутрішня ж правда, і про Бога, і про спасіння людей цим об’явленням стає ясною у Христі, який є водночас і посередником, і повнотою всього об’явлення» (2 Ват соб., Боже об’явл., Ч. 2). Не лякаймося того слова і вислову Папи: «Жінка – то таїнство». Це великий комплімент для жінок. Вони є таїнством свого великого Божого покликання. Але розгляньмо слово Папи в його посланні до нас усіх! Бодай коротко. Зробім це, споглядаючи в цей великодній час на переляканих жінок-мироносиць біля гробу Спасителя світу, на жіночу постать зі словами і поученнями Папи.

Жінка – то мати. Та, котра приводить на світ нове потомство, через яку Бог творить нові душі для свого Царства. Як Папа називає кожну людину співробітником Божим у ділі сотворення, такою великою співробітницею Божою є жінка-мати! Не тільки у сотворенні, а й у вихованні і формації тієї душі дитини для Бога! Не є це, отже, справді таїнство в особі матері, яке міг создати тільки сам Бог?! Це є таїнство в покликанні матері як справді співробітниці Божої серед людства, в народах, в житті людини на цій планеті. Як вона співробітниця не Божа, то чия?

Жінка – то подруга чоловіка, який вирішив йти за покликанням Божим до основування сім’ї-родини, якої він є главою і повинен берегти її існування на цій землі у людській, національній спільноті і в Божій сім’ї, яку на землі оснував Христос. А жінка – то велика і віддана у всьому помічниця у його покликанні батька її дітей. І тая сім’я йому завдячує тим своїм існуванням, безпекою, проводом. Чи бачать це і свідомі того мужчини? Чи цінять це? А як воно є не так, коли жінка – рабиня чоловіка? Тому він бере її, а вона його аж до смерті, яка єдино їх розлучає у щасті і зустрічі у вічності в Бозі!

«Жінка – то дорога і незаступима особа як дочка для своїх старих батьків і опікунка для своїх сестер і братів в родині!» – продовжує далі Папа. Щасливий кожен з нас, коли має чи мав сестру, яка опікується своїм братом чи сестрою як мама, яку обоє втратили. Щасливі батько-мати, коли мають дочку, яка заступає їм найбільшу помічницю, зокрема в старості і в старечій немочі.

А жінка як член і робітниця в суспільстві і в народі? Є функції і місця в суспільстві, в громаді, яких ніхто не виконає так досконало як жінка: вихователька в садочках, вчителька в початкових школах, працівниця в лікарнях і медичній службі, де рука медсестри втишує біль і скріплює надію на видужання, в харитативній діяльності серце жінки незамінне в опіці над бідними старими людьми, інвалідами. І суспільство чи поодинокі люди того немов не бачать, і ми цього жіночого геройського серця не спостерігаємо. Чи не є то таїнство Божої мудрості – сотворення жінки і прикмет її душі?

І врешті Папа говорить про ще одну прикмету жінки, через яку вона стає героїнею Божих діл в Церкві і її спільнотах: йдеться про жінку як посвячену особу, жінку, яка, слідуючи поклику Господа, йде на службу у Його Царстві для Його овець, за яких Він помер. Говорю про жінок монахинь-черниць! Який бідний світ чи народ, що не вміє оцінити тієї високої жертви, посвяти, покликання і праці на різних ділянках людського життя, зокрема в праці над спасінням душ і їхнім перебуванням у Бозі. Як слабенько виглядала би праця Церкви без жіночої руки, серця, посвяти і молитви монахинь, а, головно, їхнього свідчення про Христа. Це яскраво помітно на місійних теренах Церкви. Сьогодні в самолюбному, грошолюбному, брудному, зарозумілому, ласім на пусту славу і вигоди, зматеріалізованому світі жіноча постать, яка вповні посвятилася Господові, є великим світлом, що світиться для всіх тих, що ходять у темряві. То велике свідчення для молоді шляхетності і чистоти душі, яка є образом Божим. Хто свідчить про той образ сьогодні з великою силою? Сестри-монахині, тії мироносиці, які поспішають до гробу, щоб помазати тіло Господа, опльоване, осквернене побоями, розп’яттям і глумом зіпсутих людей...

Цим мужнім свідкам присвячена Неділя мироносиць, яка є на почесному місці календаря по Воскресінні. То вияв вдячності Церкви і її радості за тих Божих дочок Церкви, на вид великого таїнства жінки, яке та носить у своїй душі та серці. Вони є Божим даром для людства, яке мироносиць потребує. Пам’ятаймо: ми – український народ, що мав стільки жінок-мироносиць в нашій історії як матерей, як виховниць і героїнь, що зберігали рідну мову, рідну пісню, а головно, наших бабусь, які зберегли і передали своїм онукам віру, молитву, любов до Бога і до рідної землі, без яких ми були б і зникли на широких степах України. Віддаймо їм славу по Великодні в їхній день мироносиць, наших мироносиць!

о. Іван Музичка

Джерело: Християнський часопис українців Італії «До Світла», травень - червень 2013, №2 (117)

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia