Різдво Богородиці

rizdvo  dohorodytsi 4

Неділя 16-та по ЗСД

Nedila 16 po ZSD

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Гості он-лайн

На сайті 116 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

Не турбуйтеся
Мт 6,24-34

 

24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.
25. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі
26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?
27. Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?
28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.
29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.
30. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?
31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?
32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне.
33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
34. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.

 

I. Читання (Lеctio)

24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні.

Бог може допустити, що хтось Його не знає, але не терпить, коли хтось ставить Його на друге місце. Бог у своїй присутності не терпить жодного ідола (пор. 1 Сам 5,2нн). Вибір отже між Богом і ідолом (мамоною) має бути радикальним.

 

25. Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі.

Не турбуйтеся. Це звернення Христос використовує шість разів у даному уривку (число шість в біблійній мові – число людини, невідкритої на Бога). Турбуватися означає позбавляти себе теперішнього, яке є єдиним справжнім часом, та думати про майбутнє, якого ще нема. Недаремно манна наступного дня була вже непридатною (пор. Вих 16,17-20), адже Господь є Тим, Хто дає поживу і сьогодні, і завтра. Людина ж турбуючись про манну на завтра, не довіряє Богові.

Вашим життям, що вам їсти та що пити. Їжа та питво необхідні для життя, але вони не є самим життям і навіть не є гарантом життя. Якщо їжа та питво стають для людини ціллю її життя, а не засобом, то замість того, щоб підтримувати життя, його вбивають.

Ні тілом вашим, у що одягнутись. Так як їжа є необхідною для підтримування життя, одяг є необхідним для того, щоб жити в суспільстві.

 

26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші?

Гляньте на птиць небесних. Христос пригадує, що здобуток їжі не залежить від людської праці, але від Бога, Який дає людині поживу. Людина натомість повинна співпрацювати Богові.

Отець ваш небесний їх годує. Христос, звертаючись до людей, називає Отця їхнім Отцем, а не Отцем птахів, проте вказує, що Отець і про них дбає, бо Він дбає про всі свої творіння (пор. Пс 145,9). Якщо Бог турбується найменшим своїм творінням, невже Він не буде дбати про своїх дітей?

Хіба ви від них не вартісніші? Той, хто турбується поживою, насправді вважає себе менше вартісним, ніж птахи.

 

27. Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть?

Ніхто неспроможен продовжити свого віку. Турбування ж навпаки вкорочує вік людини, але ніяк його не продовжує.

 

28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть.
29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 

Якщо перед тим Христос вказував на чоловічу роботу, якою не слід турбуватись: сіяти, жати, збирати у засіки, то тут те ж саме вказує і про жіночу роботу: виробляти щось, прясти. Цар Соломон тут згадується як уособлення царської пишноти, яка проте не досягає рівня природної краси польових лілей.

 

30. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?

Христос називає людей маловірними, адже якщо б вони не були маловірними, то довіряли би Богові, Який справді кожну окрему рослину, призначену для розпалювання печі, зодягає невимовною красою.

 

31. Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося?
32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 

Погани не знають і н вірять, що Бог є їхнім Отцем, а отже змушені постійно турбуватися своїм життям і засобами до нього. Ті турботи стають фактично ціллю їхнього життя. Звичайно, що кожна людина повинна дбати про працю, у поті чола здобувати собі хліб (пор. Бут 3,19), чого не роблять ані тварини, ані рослини, проте людина не повинна турбуватись тим, але працювати щоденно, довіряючи Богові, що Він подбає і про завтрішній день.

 

33. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться.
Шукайте. Христос не каже: Турбуйтеся, ані не каже: Побивайтеся, але каже: Шукайте. Шукати власне потрібно Царство і його справедливість, тобто шукати постійного зростання любові до Бога і до людей. 

А все те вам докладеться. Усе докладеться. Тому, хто шукає Бога, Його Царство і Його справедливість, усе те, про що побиваються інші, докладеться.

 

34. Не журіться, отже, завтрішнім днем; завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Доволі дневі його лиха.

Лише теперішнє є справжнім часом, який має людина: минулого вже нема і також майбутнього ще нема.

Завтрішній день турбуватиметься сам про себе. Намагання вирішити сьогодні проблеми завтрішнього дня насправді є ілюзією. Неможливо вирішити сьогодні того, що буде завтра.

Доволі дневі його лиха. Немає дня, в якому не вистачало б свого лиха. Навіщо отже добавляти ще й лихо дня завтрішнього? Лихо завтрішнє завжди здається невиносимим, напевно тому, що воно ще не наступило. Людина проте витрачає надмір зусиль і безкорисних переживань, щоб уникнути того, що мусить прийти. Бог проте кожного дня дає силу перенести лихо цього дня і силу цю дає лише на сьогодні, так як манну давав лише на певний день без жодної надії споживати її завтра. Таким чином Бог вчить нас довіряти Йому.

 

IІ. Розважання (Meditatio)

Бог є Богом ревнивим: Він не терпить нікого і ніщо, поставлене на одному рівні з собою. Він єдиний дав нам усе і вимагає всього від нас. Він єдиний дає життя і всі засоби до нього, Він єдиний дарує Царство і всі засоби, щоб увійти до нього. Справедливим є те, що той, хто дає, має право отримати взаємно. Чому Бог, Який дає нам усе, не може отримати всього від нас, але лише якусь частину, навіть якщо велику? Чому Бог, Який турбується про нас повсякчас, повинен терпіти наше недовір’я щодо завтрішнього дня? Чому Бог, Який створив усе, має бачити як Його творіння поклоняються творінням своїх рук, покладаючи на них надію? Чому Бог має бачити наше поклоніння грошам чи будь-чому іншому, чому ми довіряємо більше, ніж Йому? Чому Бог мав би давати своє Царство нам, які шукаємо гарантії свого життя в їжі, питві одежі, майні завтрішнього дня? Чому справедливість Царства, яку ми не шукаємо, мала би нам належати?

Богові недостатньо того, що ми віддаємо Йому частину своєї довіри, свого часу, своїх переживань. Він хоче усього. Бо Він дав нам усе. Навіть більше: дав нам понад міру, дав самого себе, свою смерть і своє життя.  

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia