Неділя 8-ма по ЗСД

Nedila 8 po ZSD 3

Святого Володимира

Volodymyr Velykyy 1

Свята Літургія в Остії

Ostia 1

Вхід

Гості он-лайн

На сайті 134 гостей та відсутні користувачі

УГКЦ

ugcc

УГКЦ в Італії

UGCC Italia

Katolytskyy ohladach

taynaya vecheryaВечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий, мене, причасника, прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, ісповідаю Тебе: Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм. Це слова Херувимської пісні Великого четверга, але водночас слова молитви перед Причастям у кожній святій Літургії. Спробуймо заглянути в суть цих таких звичних, але таких глибоких слів молитви.

Вечері Твоєї тайної днесь, Сину Божий, мене, причасника, прийми – хто читає уважно ці слова, може відразу помітити певну несумісність: Тайна Вечеря відбулася біля двох тисяч років тому, то як тоді можемо бути днесь, тобто сьогодні, її причасниками? Така несумісність, однак, насправді не є несумісністю. Ми дійсно просимо Господа, щоби Він вчинив нас сьогодні причасниками тієї самої Тайної Вечері, яка відбулася дві тисячі років тому. Ми, отже, живучи в Україні чи деінде у світі третього тисячоліття, просимо, щоб нас прийнято до Вечері в Єрусалимі першого століття. Тієї самої, яку розділив Христос з учнями перед своєю смертю. Тієї самої, на якій Він вперше живив учнів Тілом і Кров’ю. Як це можливо? Таїнственно можливо. Власне тому і свята Літургія є таїнственною, божественною. Бо вона переносить нас, причасників сьогодення, поза простір і час, роблячи причасниками Тайної Вечері. Тієї самої. В історичній перспективі неможливо подолати час, а в таїнственній – дуже можливо. Так-от словами Херувимської пісні Великого четверга визнаємо віру, що ми причащаємося Тіла і Крові Господа, будучи присутніми на Тайній Вечері, не на її повторенні чи продовженні, а на ній самій, що передувала страстям Господа. Вона бо уприсутнюється нам, а не повторюється. Це понад людський розум, це преславне і невимовне таїнство.

Ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, – кажемо далі. Тобто обіцяємо бути вдячними за можливість участі у Тайній Вечері, а не невдячними. Обіцяємо вірність Христові. До кінця. Не роздумуємо про те, який Юда був грішний, але себе вважаємо за найбільших грішників – себе (!), а не Юду, первосвящеників, Пилата чи ще когось – і водночас рішуче приймаємо рішення не видавати сьогодні тайну Христову ворогам, а й самим не ставати Йому новітніми ворогами.

Але, як розбійник, ісповідаю Тебе: Пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм. Прагнемо, отже, бути мудрими як мудрий розбійник, що перед смертю покаявся і першим увійшов у рай. Не думаємо про себе, що ми не нагрішили так багато, як той, який був розіп’ятий поруч з нашим Господом. Але думаємо про себе, як про тих, хто, ще більше нагрішивши, не вміє так досконало каятись. Повторюємо, отже, слова розбійника, промовлені ним на хресті, намагаючись повторити також порухи його душі у щирому покаянні. А Господь Ісус, Який учора й сьогодні, і навіки той самий (пор. Євр 13, 8), нехай прийме наше покаяння і явить нас сьогодні уприсутненими у Вечері Великого четверга.

Марія Ярема

 
 

Sviate Pysmo

Katehysm-ugcc

Приєднуйтесь до нас в

 

yt

kalendar

Radist Evangelia